Фото - Фейсбук Тетяни Яковенко

Відповідно до останніх соціологічних досліджень, українською мовою у повсякденному житті розмовляє понад 50 %. Російською – 24%. І тією й іншою – ще така сама кількість. Що стосується суржику, то найчастіше до нього вдаються – 21% українців, що проживають у південно-східних областях, і 2, 5 % – в західних. При чому мова йде про тих людей, які усвідомлено розмовляють на так званій змішаній мові. Наскільки небезпечний суржик і як з ним боротися, виданню Persona.Top розповіла Тетяна Яковенко, кандидат філологічних наук, поетеса та літературознавець.

“Близько третина українців розмовляє суржиком, бо у нашому мовному оточенні звучать інші мови: влітку  –  італійська, польська, німецька (сама чула не раз у міському транспорті) і російська. Російська – найбільше, бо продовжують нею іти радіо – й телепередачі, в маршрутках звучить російські ФМ-ки  тощо. Тобто – мовне середовище рядового українця (не українського філолога) насичене іншомовними словами, які мають здатність запам’ятовуватися і в потрібний момент при розмові “потрапляти на язик””, – пояснює причини суржикомовноcті Тетяна Яковенко.

Старшим українцям важче дбати про чистоту мови

За її словами, старше покоління українців, особливо міські жителі, усе своє життя було найміцнішим чином пов’язане з російською мовою, тому “перебудуватися” на побутовому рівні їм дуже важко.

“Треба весь час стежити за своєю мовою, але для цього слід бути відповідно налаштованим, шукати у пам’яті відповідні мовній ситуації слова, а це вже певна напруга, легше вжити те, яке само “вискочило”, звичніше слово. Ось тобі й суржик”, – говорить Тетяна.

Суржик перебрався в постмодерну літературу

Суржик величезним чином, як стверджує філологиня, загрозливий для української літератури. Тоді як в середовищі бабусь, котрі продають собі яблука на ринку, суржик не загрозливий для української мови.

“Однак коли так звані постмодерні письменники пишуть свої книги брудною мовою, де суржиком говорять не тільки негативні або комедійні персонажі, як-от пан Возний у “Наталці Полтавці”, та дозволяють собі у  власних інтерв’ю телебенити засміченою мовою  – оце вже стихійне лихо, – каже Тетяна Яковенко.-  Суржиком розмовляють телевізійні  “звьозди”,  українські політики, навіть телеведучі й на українському телебаченні. А що твориться в інтернеті й у приватних газетах! Культура мови порушилася навіть серед тих, хто мав би дуже про неї дбати”.

Російська не винна

Засловами Тетяни, сама по собі російська мова не винна, що була панівною в усіх сферах в Україні, починаючи з 1654 року. Так вже сталося. Якби була поширеною, наприклад, китайська, томи б щебетали слово через слово китайською. Чи польською, як-то розмовляють нашіспіввітчизники із Західної України.

Особливо суржик присутній у мові тих українців, хто прагне розмовляти російською.

“Найзасміченіша мова нині – у Вінниці російська. Російськомовна частина мого міста навіть не усвідомлює, що розмовляє страшенно скаліченою російською, що практично тяжко знущається з неї”, – каже Тетяна Яковенко.

Українська має стати модною

Мовне питання  – це передовсім справа державна. Тому варто на державному рівні популяризувати та розвивати мову.

“Українську мову слід зробити модною, а зусиллями однієї вчительки української мови на кілька сіл, які нині черпають мовну культуру тільки з телевізора, цього не зробиш. Хіба немає й досі серед нас “Мин Мазайлів” (персонаж Миколи Куліша, який заради кращого життя міняв прізвище на російське), які змінюють чи, принаймні, дуже б хотіли цього, свої, як їм здається, неблагозвучні прізвища на російські? Та ради Бога, скільки  нинішніх поетів – початківців починають писати свої вірші саме російською мовою? А це ж – сущий суржик. Що це за явище? Рабська кров?”, – обурюється філолог.

За мову треба боротися

Аби подолати мовну мішанину, на думку експерта, необхідно цілеспрямовано боротися за культуру мови: “Вдесятеро збільшити кількість годин для вивчення української мови  та української літератури в школі. Вдесятеро збільшити кількість студентів на філологічних факультетах, які б навчалися за державний кошт. Зменшити кількість російськомовних передач, хоча мова не винна (“Коні не винні”, так?). Окрім цього потрібно запровадити спеціальні навчальні проекти для старших”.

Загалом суржик – поняття складне, оскільки мовні (лексичні) нормативи змінюються. А сама мова має властивість розвиватися.

“Сьогодні – це слово чуже в українському словесному просторі, а завтра може узаконитися. Всім нам відоме поняття – “слова іншомовного походження”, – відзначила експертка. – Звісно, обирати мову для спілкування – особиста справа. Але дуже часто простій, навіть освіченій людині, що не є дипломованим філологом, важко визначити, яке слово питомо українське, а яке ні”.

Автор: Ірися Герцун

Комментарии