Фото - Укрінформ

У цьогорічному загальноукраїнському опитуванні, яке провели науковці Інституту української мови НАН України, на запитання «Якою мовою говорять у Вашому населеному пункті?», відповідь – «суржиком» обрало 15% респондентів. Чому українці продовжують вживати мовну мішанину та як з цим боротися, журналісту видання Persona.Top розповіла Лариса Масенко, мовознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія». За її словами, зупинити поширення цієї мовленнєвої хвороби поки що не вдається.

– Це прикро, тому що суржик, який утворився внаслідок тиску на носіїв українських говірок російськомовних міських середовищ, безперечно, загрожує українській мові руйнацією її норм на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, словотвірному та граматичному, – говорить Лариса Масенко.

Суржик спотворює ідентичність українців

Крім того, суржик, носії якого намагаються пристосувати своє мовлення до російськомовців, формує й гібридні форми ідентичності.

– Відомо, що носії українсько-російської мовної мішанини за ментальністю й поведінковими стереотипами є нерідко ближчими до росіян, ніж до українців. Через звичку пристосовуватись до їхнього мовлення, вони втрачають почуття цінності своєї мови й культури. Це доводить, зокрема, поведінка Андрія Данилка, творця зіркового образу Вєрки Сердючки. Поза сценою він говорить російською, а та зневага, з якою він говорив про Україну в інтерв’ю німецьким ЗМІ, свідчить про його відчуження від української спільноти, адже він не почувається в ній «своїм», – підкреслює мовознавець.

Територіальні особливості мовної мішанини

Як стверджує професор, точну кількість носіїв змішаної мови встановити важко, якщо взагалі можливо, з кількох причин.

– Вживання суржику має виразні територіальні відмінності. Найбільш поширений він у Центральній Україні, особливо на Лівобережжі. Саме в цих областях ним користується, можливо, 25-30% населення. Натомість, у західних областях і прилеглих до них – Хмельницькій і Вінницькій кількість суржикомовців навряд чи перевищує 10 %, – розповідає про територіальні особливості поширення мовної мішанини Лариса.

Українці соромляться визнавати те, що говорять суржиком

У соціолінгвістичних опитуваннях, за словами мовознавця, суржик вводять поряд з українською, російською та іншими мовами до запитання «Якою мовою Ви переважно спілкуєтесь?».

– У загальноукраїнському опитуванні 2006 року відповідь «суржиком» обрало 3 % респондентів. Натомість, у відповідях на інше запитання «У Вашому населеному пункті якою мовою спілкуються переважно?» суржик набрав більше – близько 10%. Це свідчить про те, що люди соромляться визнати, що говорять мішаним українсько-російським мовленням, – говорить професор.

Також варто зазначити, що вживання суржику нерідко залежить від комунікативної ситуації. Людина, яка так говорить у своєму суржикомовному оточенні, у спілкуванні з носіями української літературної мови з часом зможе контролювати власне мовлення, наближуючи його до «правильної» вимови.

Зупинити суржик зможуть телебачення та школа

Зупинити розповсюдження мовної мішанини, на думку мовознавця, можуть школа і мас-медіа:

– Ключовою тут є роль вчителів, адже саме вони мають навчити дітей і з суржикомовних, і з російськомовних родин оволодіти українською літературною мовою.

Дуже важливим джерелом поширення мовного стандарту є також засоби масової інформації, особливо телебачення.

– Поки що більшість наших телеканалів, практикуючи постійне перемикання кодів з російського на український і навпаки, лише стимулюють розростання мішаних форм мовлення. Для того, щоб їх позбутися, необхідно припинити цю згубну практику, якої немає в жодній іншій країні, про що переконливо пише мовознавець Юрій Шевчук. Телебачення має поширювати українську мову, а не російсько-український гібрид, – каже Лариса Масенко.

Філолог радить не принижувати і не висміювати тих, хто говорить суржиком, бо це наслідок приниженого становища українців у Російській імперії, а зробити все, щоб повернути їм гідність, навчити пишатися своєю мовою і культурою. А це вже – завдання для національної еліти.

Автор: Ірися Герцун

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии