Першоджерело Закарпатський кореспондент

Після того, як 25 вересня президент Петро Порошенко підписав закон «Про освіту», ухвалений Верховною Радою, у східноєвропейському середовищі розпочалося «бродіння»: на поверхню підняли теми так званого «закарпатського сепаратизму». Питанням навіть перейнялися делегати ПАРЄ (Парламентська асамблея Ради Європи, з англ. Parliamentary Assembly of the Council of Europe  PACE), перед якими Петро Порошенко виступив зі зверненням чотирма мовами.

Закон, серед іншого, регламентує, що мовою освітнього процесу в навчальних закладах має бути державна мова. Закон «Про освіту» в новій редакції передбачає, що діти, які підуть до школи з 1 вересня 2018 року, матимуть можливість навчатися рідною мовою тільки в початковій школі – перші чотири роки. З п’ятого класу всі предмети повинні викладатися українською мовою.

Особам, які належать до національних меншин, гарантується право на навчання рідною мовою поряд з українською, в окремих класах (групах) комунальних закладів дошкільної та початкової освіти. При цьому представники нацменшин, які почали навчання в школі до 2018 року, продовжать його отримувати за старими нормами, з поступовим збільшенням кількості предметів українською мовою.

Наші країни-сусіди – Угорщина, Румунія, Болгарія, Молдова і Росія висловили застереження проти прийняття цього закону. Міністерство закордонних справ Румунії висловило стурбованість його прийняттям, а Угорщина навіть дійшла до заяв на найвищому рівні про припинення підтримки України на міжнародній арені. Зокрема, голова Міністерства людських ресурсів Угорщини Золтан Балог навіть вимагав особистої зустрічі з цього приводу з міністром освіти і науки України Лілією Гриневич. Згодом парламент Угорщини одноголосно прийняв резолюцію, в якій засуджує український освітній закон, апелюючи до порушення прав угорців у Закарпатському регіоні.

Проти українського закону також очікувано виступила Рада Федерації і Держдума Росії. Президент Молдови Ігор Додон висловив сподівання, що Україна відмовиться від нового закону через те, що він, на його думку, порушує права нацменшин.

Ситуацію підігріло й те, що в осередках компактного проживання національних меншин почалися провокації. Крім того, в Будапешті 13 жовтня відбулася відверто антиукраїнська акція під гаслом «За самовизначення Закарпаття». На неї з обуренням відреагувало українське МЗС (Міністерство закордонних справ). Про це у Facebook написав директор Департаменту політики та комунікацій МЗС України Олексій Макєєв:

«Здається, що Будапешт, попри наш, для багатьох оглядачів занадто вже конструктивний дипломатичний підхід – відверто заграється», – зазначив він. Макєєв додав, що українська сторона очікує, що влада Угорщини невідкладно відмежується від закликів учасників акції.

Проте, запевняють експерти, підстав для розмов про сепаратизм у західноукраїнських регіонах нема. Так, голова Закарпатської Облдержадміністрації Геннадій Москаль у інтерв’ю журналістам ТСН запевнив, що такі чутки розпускають ті, хто ніколи не був у Закарпатті.

– Політика Угорщини дуже проста і зрозуміла для нас. Але незрозуміла для тих, хто ні разу не виїжджав навіть зі свого села. Але знає, що закарпатці затяті сепаратисти. І симпатики, як віддати Закарпаття Угорщині. Угорщина не хоче, їй не вигідно економічно, щоб угорці Закарпаття переїжджали до Угорщини, це навантаження на пенсійний фонд, це навантаження на робочі місця. Вони допомагають, не вибирають, чи ти угорець, чи ти не угорець. Вони допомагають і українським селам, і угорським селам, – говорить Москаль.

Лідер «Національного корпусу», екс-комбат «АЗОВу», народний депутат Андрій Білецький також вважає інформацію про «західноукраїнський сепаратизм» недостатньо обґрунтованою:

– Ми просто повинні пам’ятати уроки історії, і розуміти, що якщо ми не будемо сильними, то завжди перебуватимемо під загрозою війни, – говорить Андрій Білецький.

Андрій Білецький

Він переконує: проблема сепаратизму нав’язана нам зі сторони. Натомість прояви слабкості лише провокують на різного роду конфлікти щодо нашої держави.

– Мені б дуже не хотілося, щоб псувалися наші стосунки із західними сусідами. Східна Європа має багато в чому культурну і до певної міри навіть етнічну спорідненість з нами. І не хотілось би, щоби угорці, румуни, поляки були не те що ворогами, а навіть недругами. Я вірю, що найперспективніший напрямок нашої співпраці – це Інтермаріум – блок східноєвропейських країн, який буде відігравати одну з лідируючих ролей, і де ми зможемо протистояти будь-якій загрозі, – говорить Андрій Білецький, – чому на теренах західної України такі процеси зараз відбуваються? Відповідь одна: це слабкість. Візьмемо Закарпатську область. Там офіційно проживає 160 тисяч угорців і мільйон сто тисяч українців. Про який сепаратизм може йти мова в регіоні, де співвідношення майже один до десяти між двома народами? Але, тому що ми слабкі, це дає все одно можливість Угорщині інспірувати ці процеси, Польщі – фальсифікувати історичні факти, підіймати деякі сторінки, які їм вигідні і замовчувати власні провини перед Україною. Наша слабкість призвела до цього. Для того, щоб убезпечитися від цих проблем, ми просто повинні ставати сильними. Мова йде не лише про армію та оборону, мова йде про культурну експансію, економічний розвиток країни. Наше завдання в західних регіонах не стільки в «ура-патріотичних» криках, скільки в діалозі, – для того, щоб домовитися з західними сусідами і показати, що єдиний варіант наших взаємовідносин – це мирне співіснування й дружба.

Автор: Ірина Басенко

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии