Фото - Інтернет

Три дні беззмістовних політичних баталій у Верхоній Раді увінчалися прийняттям президентського законопроекту з народною назвою “про реінтеграцію Донбасу”. Потужна інформаційна кампанія зводилась до того, що цей закон визначає Росію агресором стосовно України та окупованих частин Луганської та Донецької областей. На цьому наголошував голова Верховної Ради та представники коаліції, цим дорікав противникам закону Олег Ляшко. Втім, буквально за 5 хвилин до фінального голосування слова “Російська Федерація”  опинилися під загрозою викреслення з документу. Про ці та інші гострі моменти триденного голосування — у матеріалі Persona.top.

Закон хотіли прийняти за один день

Текст, який вніс Президент, за три пленарних дні так і не спромоглися змінити, попри наявність майже семиста поправок. Це було вже друге читання законопроекту “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях” №7163. Ще у вівторок, 17 січня, Голова Верховної ради Андрій Парубій підштовхував депутатів до швидкого розгляду питань, і заявив, що дуже не хотів би затягувати голосування та переносити його на завтра. Однак, уже пообіді стало очевидним, що більшість депутатів не збирається відкликати свої поправки, а особливо прискіпливо коментували кожну свою пропозицію депутати від “Самопомочі”. Згодом, колеги звинуватили їх у затягуванні часу і звичайний парламентський процес розгляду пропозицій до законопроекту назвали “маніпуляціями” та “законодавчим спамом”.

Представляв у ВР закон депутат фракції БПП Іван Винник:

“Цим законом встановлено факт російської збройної агресії, яка почалася 20 лютого 2014 року внаслідок анексії незаконної через проведення нелегітимного референдуму в Криму, продовжилася в Донецькій, Луганській областях і таким чином держава, реалізуючи своє право, забезпеченого Статутом ООН статтею 51, реалізує право на самооборону. Керуючись Конституцією, ми маємо право на відсіч збройної агресії, в тому числі у порядку, передбаченому Законом про сили оборони”.

Однак, під час розгляду законопроект “спотикався” на трьох проблемах: приєднанням до нього Криму, як окупованої території, визначенні дати окупації частин Донеччини та Луганщини та торгівлі з окупованими територіями.

Крим

На необхідності включити до назви законопроекту та до переліку окупованих територій Крим наголошували десятки депутатів, як у сесійній залі, так і в кулуарах. Ігор Луценко:

“Я закликаю всіх своїх колег, не підтримувати путінську логіку, не підтримувати позицію Кремля, що Донбас окупований і Крим окупований – це абсолютно різні речі. Це одні і ті ж речі, давайте не давати помилкові сигнали нашим міжнародним партнерам, тим союзником, котрі нас підтримують. Давайте давати правильні сигнали тим людям, котрі знаходяться на окупованій території Криму, щоб вони знали, що ми про них пам’ятаємо, що ми робимо всі, в тому числі правові кроки для того, щоб визволити їх з цього путінського ярма”.

Ганна Гопко до окупованих пропонувала віднести також море, надра та повітряний ростір:

“Ця поправка пропонує чітко визначити окупованими всі частини території України, в межах яких збройні сили Російської Федерації і окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний ефективний контроль, і визначає такими території: Крим, Севастополь, територію в межах окремих районів міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей і відповідні внутрішні води, територіальне море, надра та повітряний простір. Комітет викинув з цієї поправки все, що стосується Криму. Проблема не зникне через небажання більшості описати конфлікт у термінах міжнародного права і застосувати єдині правові підходи до всіх окупованих територій. На жаль, відхиливши такі підходи сьогодні, ми будемо змушені повертатися до них пізніше, але втрачаємо дорогоцінний час”.

Дата окупації

У законопроекті нема чітко визначеної дати окупації. Окремі депутати наполягали на тому, щоб визначити її як 20 лютого 2014 року, саме тоді, коли російські війська почали захоплення Криму. Однак, закон відсилає до інших законодавчих актів, мовляв, шукати дату окупації слід де-інде.

Олена Корчинська поправку про дату окупації представила так:

“Коли наполягали на тому, щоби мова йшла про окуповані території України, тоді б логічно було би, щоби визнали тільки одну дату окупації. Позаяк ви у законі, комітет, намірено розділяєте Крим, Луганську, Донецьку область, тоді логічно, звичайно, міжнародники завжди наполягають, що мало мати дефініцію просто “окуповані території”, важливо чіткі дати окупації. Ця правка стосується чітких дат окупації Криму, Донецької і Луганської області. Більш того, в цій правці зазначається, що організації “ДНР-ЛНР”, які здійснюють управління на окупованих територіях України, визнаються терористичними організаціями. Я не розумію, чому комітет не підтримав цю правку, якщо ми з вами три роки проводимо антитерористичну операцію?”.

Віктор Чумак навпаки пропонував визначати дату окупації для кожного окремого району:

“Я наполягаю на тому, щоб в законі були чіткі встановлені дати окупації кожного окремого району, тому що від цього залежить дія нормативно-правових актів, прийнятих відповідними органами влади і управління України, а також дія правочинів, які здійснювалися на території тих чи інших районів, які на сьогоднішній день окуповані.

Тому вважаю, не єдиним, а чітко розмежувати дати окупації кожного окремого району”.

Торгівля

Закон зазнав критики у частині розмитої політики щодо торгівлі з окупованими територіями. Власне, слова “торгівля” в ньому нема, натомість є “переміщення товарів”. Так у статті 10 регламентується здійснення такого переміщення виключно через спеціальні контрольно-пропускні пункти в’їзду-виїзду.

Утім, Андрій Іллєнко запропонував скасувати зовсім іншу статтю, як таку, що встановлює торгівлю з окупантом:

“Необхідно вилучити, на наш погляд, частину другу статті 6 законопроекту, оскільки вона фактично встановлює можливість торгівлі з тимчасово окупованими територіями. І, ми вважаємо, що це є абсолютно неприпустимо так само, як і всі інші питання пов’язані з визнанням правочинів на окупованих територіях”. Хоча, у цій статті йдеться не так про переміщення товарів, як про дотримання прав і свобод громадян.

Подібні депутатські ляпи, коли нардепи вносили правки, не зовсім орієнтуючиссь в тексті законопроекту, зустрічалися упродовж обговорння ще не один раз. Так Михайло Гаврилюк спромігся лише назвати номер 607-ї поправки і попросив за неї проголосувати, а Іван Винник уже потім взявся пояснювати її суть, адже, очевидно, краще володів її змістом, ніж Гаврилюк.

“Мова іде про порядок ввезення транспортних засобів для гуманітарних потреб, це резонансне дискусійне питання. Тому що дійсно дуже багато гуманітарної допомоги знайшло адресата, саме підсилило нашу обороноздатність. Водночас існують, на жаль, прикрі випадки, коли під виглядом гуманітарної допомоги здійснюється переміщення через митний кордон суто комерційних вантажів”,  – пояснив Винник.

Однак, жодна з озвучених поправок не набрала голосів, у сесійній залі упродовж усього часу розгляду було дуже мало депутатів, і поправки набирали в середньому по півсотні голосів.

Активізувались депутати вже наприкінці розгляду — 18 січня. Саме тоді, не проголосувавши за жодну з озвучених поправок, нардепи почули заключний виступ Івана Винника, який у відведений йому час 5 хвилин просто здивував швидкістю читання і засипав з трибуни поправками однопартійця Олексія Рябчина, які пропонував прийняти усі за один раз.

Куди поділась Росія?

Та все ж у потоці слів і попри те, що депутатам не роздали тексти поправок, дехто все ж розочув у виступі Винника ту саму довгоочікувану “зраду”. Саме так, адже у прикінцевих та перехідних положеннях (стаття 11), де, фактично регулюється проведення заходів національної безпеки і оборони в умовах російської агрсії законотворці раптово вирішили вилучити слова “Російська Федерація”. Таким чином, пояснив Винник, передбачили варіант нападу на Україну інших держав.

“До статті 11 проекту у пункті 5 по всьому тексту виключити слова “у Донецькій, Луганській областях” та у підпункту 4 виключити слова “Російська Федерація”, оскільки зазначені зміни пропонуються до законів загально-регуляторної дії, норми яких розраховані на регулювання не існуючих, конкретних, атипових майбутніх ситуацій, що можуть бути пов’язані із будь-якою частиною території України чи будь-якої іноземної держави”, – йдеться в поправці.

Першим звернув на це увагу Олег Березюк: “Щойно з трибуни був зачитаний текст швидко і незрозуміло. По великому рахунку, жодна людина в залі не знає, за що зараз буде голосувати, після двох днів розмов”.

Сергій Соболєв пригрозив не голосувати всією фракцією, якщо у законопроект н повернуть Росію:

Будь ласка, роздайте нам ці правки, бо чому там зникло слово “Росія”? Нам розказують, що, виявляється, може бути агресія з  боку будь-якої країни. Але це закон, який визначає саме деокупаціюДонбасу. Тому не вводьте нас в оману! Роздайте ці правки. Ми з фракцією “Самопоміч” попросили 15 хвилин перерви, і після цього ми проголосуємо за цей закон”, – вимагав Соболєв.

Та правки для ознайомлення їм не роздали, натомість проект поставили на голосування, щоправда перед цим Іван Винник усе ж відкликав поправку про “зникнення Росії”.

Під час голосування у зал прийшли депутати і проект закону набрав 280 голосів. Перед голосуванням спікер Андрій Парубій дав настанову:

“Голосуємо за визнання Росії агресором”.

“Президент отримав неконституційні повноваження”

Повністю проголосував “проти” президентського закону “Опозиційний блок”.

“Його прийняття приведе до порушення всіх міжнародних угод і домовленостей, які має наша країна на шляху дипломатичного вирішення конфлікту. Наша фракція вважає, що тільки виконання домовленостей, в тому числі Мінських угод, і дипломатичний шлях поверне територіальну цілісність державі”, – аргументував лідер “Опоблоку” Юрій Бойко.

Утрималися від голосування Надія Савченко та Андрій Журжій. Ще 33 депутати не голосували.

Вже після голосування почали лунати думки, що цей законопроект розширює повноваження президента. Він отримує повноваження визначати роль Збройних Сил та те, які саме міста і села є окупованими.

Віце-спікерка парламенту Оксана Сироїд прокоментувала прийнятий закон саме під цим кутом зору:

“Закон матиме страшні наслідки: він наділяє президента неконституційними повноваженнями. Він зможе без згоди Верховної Ради вивести війська будь-куди, хоч на майдан”, – говорить парламентарка.

Наразі закон готують подати на підпис президенту.

Довідка з сайту Верховної Ради: Законопроект №7163 внесений Президентом України та визначений ним як невідкладний до розгляду, був прийнятий Верховною Радою 6 жовтня. Після того законопроект було направлено для підготовки до другого читання у Комітет з питань національної безпеки і оборони. Для доопрацювання законопроекту було створена робоча група. Під час доопрацювання Комітет отримав близько 700 правок, а також зауваження від силових відомств, від міжнародних партнерів. 6 фракцій парламенту подали свої зауваження як депутатські поправки. Окремі депутати також долучилися до цієї роботи. Комітет залучав науковців. У підготовці законопроекту взяли участь всі фракції парламенту.

Автор: Ірина Басенко

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии