Ірина Ноздровська

Жорстока розправа над правозахисницею Іриною Ноздровською в перший день нового року сколихнула країну. Першого січня у Вишгородському районі на Київщині в місцевій водоймі було знайдено бездиханне тіло жінки без одягу. Нею виявилась 38-річна Ірина Ноздровська — юрист і правозахисниця, яка останні два роки вела боротьбу за винесення вироку Дмитрові Россошанському. Він у 2015 році на смерть збив на пішохідному переході її 26-річну сестру Світлану Сапатинську. Ірина покинула роботу в Мін’юсті та присвятила своє життя тому, щоб добитися законного покарання для винуватця ДТП. Зрештою, він таки отримав термін ув’язнення 7 років.

Ірина Ноздровська на місці загибелі сестри (Час Київщини)

28 грудня 2017 року суд розглядав апеляцію. Захист Россошанського клопотав про амністію, апелюючи до поганого стану здоров’я ув’язненого. Проте суд залишив його за ґратами. Сама Ірина Ноздровська того ж дня написала:

«Мені тепер всього життя, яке у мене залишилось, не вистачить, щоб вам надякуватись!

Наркоман, племінник судді, вбивця моєї 26-ти річної сестри, в якої залишилась маленька дитина, сьогодні мав вийти на волю прямо із залу судових засідань. Привітати його з цією «святковою« подією, в суд приїхали його дружбани, в яких на лобі можна прочитати всі статті кримінального кодексу. В своєму нікчемному житті наркоша пережер таку кількість наркоти, що в свої 20 з хвостиком, він мав вже всі наркоманські хвороби, про які пише вікіпедія. І саме його «життєві здобутки«, дали йому карт-бланш на здійснення будь-яких злочинів, навіть і вбивства. Як виявилось, вбивці, які мають цирози, гепатити, енцефалопатії та купу інших прєлєстєй, спокійно можуть скористатись Законом «Про амністію«, вийти на волю та впевнено продовжувати свою кримінальну кар’єру.

Втім, завдяки громадськості, яка довгі роки контролювала цю справу і постійно тримала руку на пульсі, цьоготаки не сталось!»

Ірина зникла 29 грудня, за інформацією поліції, її телефон вимкнено в Урядовому кварталі. Наступного дня жінку оголосили в розшук, а громадські активісти запланували на 2 січня пікет під Головним управлінням Національної поліції Київщини. Після того, як її знайшли вбитою, пікет не скасували, натомість під час нього вимагали негайного розслідування та публічного звіту по справі.

Аналогічна акція пройшла також у Вінниці, де активісти звернулися до керівництва області з вимогою відреагувати на злочин та забезпечити інформування громадськості про хід розслідування.

 Ірина Ноздровська звільнилася з Мін’юсту, щоб домогтися покарання для вбивці її сестри

Усі, хто був обізнаний в справі, яку вела Ірина, в один голос заявляють: смерть правозахисниці — це помста за справедливий вирок. При цьому люди, які знали Ірину, стверджують: їй погрожували, проте поліція не реагувала.

Журналіст Persona.Top зв’язалася з народним депутатом Іриною Сусловою.

Ірина Суслова

— Як ви познайомилися з Іриною Ноздровською, як зацікавилися її діяльністю?

— Вона була серед моїх друзів на фейсбуці, я читала повідомлення про її боротьбу за покарання вбивці. Тому написала Ірині, щоб зверталася, якщо потрібна моя допомога. Тим паче, що мій профіль у Верховній Раді – це захист прав людини. Після цього Ірина дала мені свій номер телефону. Саме тоді тривав спір щодо сина загиблої Світлани – він залишився з батьком, хоча були причини, через які його хотіла забрати на виховання родина матері. В справі загибелі Світлани, потерпілим, крім її сестри, було визнано ще й чоловіка, батька цієї дитини. Але він на суді відмовився від претензій до вбивці. Саме на цьому будувався захист Россошанського і від цього факту відштовхувались адвокати, просячи про його амністію.

— Чому за вирок людині, яка збила жінку на переході, довелося так довго і тяжко боротися?

— Вбивці мали зробити експертизу на вміст наркотичних речовин в крові, її зробили, але він під нею не підписався. В результаті його не визнано таким, що був у стані наркотичного сп’яніння. Найбільша біда полягала в тому, що Россошанський є племінником колишнього голови Вишгородського суду, і його судили в тому ж суді, де працював його дядько. Ірина Ноздровська змогла добитися перегляду рішення суду, і вбивці, окрім тих двох років, які він вже відсидів, дали ще сім.

Дмитро Россошанський

— Вона боролася сама, чи мала підтримку? Судячи з кількості людей, які зараз виступають на її боці, у неї було багато знайомих…

— Ми з нею контактували три місяці, але коли я запитала, чи вона до когось зверталася, Ірина сказала, що мала багато звернень, у тому числі й до депутатів, але ніхто не відповів. Зараз багато з цих людей пишуть, як переймаються ситуацією, але мені прикро, що тоді вони просто не хотіли її слухати. Коли ми вперше з нею говорили по телефону, вона плакала, просто ридала в слухавку хвилин п’ятнадцять. Не вірила, що нарешті хтось відгукнувся, що є небайдужі люди.

— Судячи з тієї майстерності, яку Ірина продемонструвала в суді, вона була досить відомим та успішним юристом.

— Вона раніше працювала в Міністерстві юстиції та після смерті сестри звідти звільнилася, адже розуміла, що справа буде розвалюватися. Ірина настільки любила сестру, що не могла змиритися із втратою. Вони були дуже близькі, навіть жили разом з батьками в одному будинку, тільки поділеному на три частини. Мені здається, що єдиним сенсом її життя в ці два роки стало досягнення справедливого рішення в суді, а також бажання забрати Світланчину дитину до себе. Вона розповідала, якою світлою людиною була її сестра, і як жахливо вона загинула.

— Вам щось відомо про погрози, чи справді їх отримувала Ірина, та якою була реакція правоохоронців?

— Так, їй телефонували, погрожували, казали, що якщо буде й далі займатися цією справою, то її знищать. Вона відповідним чином усе фіксувала, писала заяви в поліцію, однак, реакція правоохоронців була несерйозною, як до чергової «міської божевільної». Одного разу знайомі вбивці сестри зустріли та побили її доньку,. Зафіксовали напад на неї, струс мозку, побої, але ця справа також не зрушила з місця.

Настя Ноздровська

-Чи може ця справа зараз викликати резонанс, «розбудити» суспільство?

— Гадаю, що правоохоронці розуміють свою відповідальність і знають, що треба зробити. А треба зробити дві речі: по-перше, провести якісне та оперативне розслідування, з’ясувати, хто вбив Ірину, зібрати всі свідчення і довести справу до суду; по-друге, провести службове розслідування щодо тих осіб, на яких були розписані провадження по факту побиття дитини і погроз. Слід притягнути до відповідальності людей, які таке допустили. Поки Ірину розшукували, я спілкувалась з заступником начальника обласної поліції Київщини, і він запевнив, що справа перебуває на особливому контролі, він особисто її веде. Подивимося, як буде, але я гадаю, що довго чекати не доведеться, винних буде знайдено і покарано.

Хід розслідування

Після пікетів, які відбулися вчора в столиці та у Вінниці, прокуратура взяла справу на «особливий контроль». Слідство висунуло чотири версії вбивства, акцентують увагу на учасниках судового засідання щодо ДТП. Начальник поліції Київської області  Дмитро Ценов в ефірі телеканалу NewsOne оприлюднив висновки судмедекспертизи, згідно з якими на тілі жінки виявлено сліди від поранень гострим предметом.

Щодо Дмитра Россошанського, то, скоріше за все, йому доведеться таки відбути свій термін за гратами, а от чи приєднаються до нього убивці Ірини Ноздровської, великою мірою залежить й від українського суспільства, яке має право і обов’язок вимагати справедливості.

Як стало відомо з джерела «Новости без границ», суддя Россошанський та батько Дмитра 2 січня втекли до Росії.

Автор: Ірина Басенко

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии