Фото - интернет

Справа Аркадія Бабченко стала не тільки лакмусовим папірцем для відносин між Україною та Росією, а й показала те, наскільки українські медіа можуть помилятися, ігноруючи принципи фактчекінгу. Новину про смерть російсько-українського медійника опублікували практично усі відомі українські видання, а новина про раптове воскресіння стала темою номер один для багатьох світових медіа. Чи мала право СБУ йти на такий крок, враховуючи умови гібридної війни з Російською Федерацією та нашестям кремлівської пропаганди, чи дійсно кейс Бабченко показав неспроможність українських ЗМІ перевіряти інформацію і чи будуть готові медіа подібних викликів в майбутньому, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.

Інсценування вбивства журналіста відбулося 29 травня. Спочатку з’явилася новина про замах на його життя, а вже згодом – про смерть від кульових поранень. І поки колеги медійника писали слізні некрологи в соцмережах, вже наступного дня представники Служби Безпеки України повідомили, що Аркадій Бабченко живий, але на нього дійсно готувався замах з боку російських спецслужб.

Ціну його життя для кілера та організатора оцінили в 40 тисяч доларів.

Дехто, перебуваючи під впливом російської пропаганди, вважає, що СБУ влаштувала шоу зі смертю журналіста, аби тільки посилити протиріччя між Російською Федерацією та Україною, а також в іміджевому плані підняти довіру та рейтинги до влади перед виборами. На це сам журналіст в інтерв’ю “Радіо Свобода” повідомив, що подібні заяви є нісенітницею.

“Перегляньте ще раз виступ СБУ. На ньому продемонстровані всі матеріали по прослуховуванню, є фото і записи розмов. Коли для вас ці докази не є переконливими, то дочекайтеся судового засідання. Я думаю що це не всі ще матеріали, і на суді ще багато чого повипливає. Якщо ви переконані, що в країні, котра веде війну вже 5 років, контррозвідці нічого робити, ніж просто інсценувати вбивства, тоді ви просто живете в якомусь іншому світі”, – каже Аркадій Бабченко.

А на закиди критиків з опозиційного табору до російської влади, котрі думають, що інсценування СБУ завдало шкоди репутації України як держави, які апелюють до того, що причетність Кремля до замовлення вбивства не надто переконливе, журналіст відповів, що байдуже йому на безпідставні здогадки.

“Та наплювати, що там думають. Як думаєте, що на час поки йде і проводиться комплекс дій щодо аналізу терористичного акту, СБУ на тарілочці покладе факти і свідчення, аби якомусь Васі чи Петі в Кремлі  задовольнити інтерес? Ну, тоді це свідчить про розумові можливості ваші, хлопці, а не мої власні”- говорить воскреслий журналіст.

Кейс Бабченка підірвав довіру до ЗМІ, а не до влади

Як стверджує політичний експерт Володимир Фесенко, сам власне кейс Бабченко на політику України жодним чином не вплинув.

“Наразі дуже масовою є версія, що справа начебто мала повпливати на рейтинг чинного президента та влади. Можу тільки відзначити, що частина українців, можливо, почала більше довіряти Службі Безпеки і спецслужбам. Дехто, обговорюючи інсценування вбивства представника ЗМІ, переконаний, що оскільки війна гібридна, то такі інструменти можна використати, аби людині вберегти життя”, – каже Володимир Фесенко.

Фото – Володимир Фесенко. Джерело – Радіо Свобода

За словами політичного експерта, не варто справу Бабченка називати лише інсценуванням, бо замах дійсно готувався.

“Борис Герман – один із фігурантів справи – сам це підтвердив. Також є дії, які доводять, що втручалася Російська Федерація. Зокрема, йдеться про переписування в “Телеграм”. На це сам Герман (якого звинувачують в організації теракту у вигляді вбивства Аркадія Бабченка) і посилався в ході останнього судового засідання. Та я переконаний, що кейс Бабченка ніяк не вплинув на політику України”, – каже експерт.

Та як говорить Володимир Фесенко, історія із фейковим вбивством негативно сприйнялася в медійній спільноті – як українській, так і світовій.

“Справді це в майбутньому варто враховувати.  Сподіваюся, спецслужби України подібними операціями не зловживатимуть.Але вважаю, що варто акцентувати увагу на тому аспекті,  що СБУшники прагнули зберегти життя медійника і дійсно запобігли ще одній провокації, якою керував Кремль”, – відзначив політолог виданню “Радіо Свобода”.

Західні медіа: правда в Україні померла із воскресінням Бабченка

Західні медіа та журналісти дійсно вкрай негативно відгукнулися про спецоперацію української Служби безпеки.

Зокрема видання The Independent, висунуло припущення про те, що віра в українську державу похитнулася після інсценування злочину.

“Україна раніше презентувала себе так, що їй можна було довіряти в більшій мірі, аніж її східній сусідці. Мабуть, надалі стануть відомі потужні докази і  аргументи, які дадуть можливість Україні гідно вийти із цієї й досі неоднозначної операції. Та у фейковій історії є ще і інші серйозніші наслідки”, – повідомило The Independent.

Зокрема, йдеться про ту ситуацію, що медіа не будуть відтепер довіряти на всі сто офіційним заявам офіційного Києва. А аналогічні повідомлення про загрози життю медійників будуть викликати сумніви.

Обурилася з приводу фейка і Ліндсі Гільсум, редактор-міжнародник каналу Channel 4 (Великобританія).

“Відтепер постійно, як тільки вбиватимуть представника ЗМІ, ті, хто за це відповідає, буде власних пропагандистів та інтернет-ботів, щоби повідомити, про “фейк”. Подякуймо Службі безпеки України”, – пише Ліндсі Гільсум.

З приводу кейсу Бабченка висловилася і представник CNN:

“Бабченко воскрес, та правда в середу в столиці України вмерла”, – Натан Ходж.

А оглядач цього ж видання Джілл Догерті назвала інсценування “дикою історією” і засумнівалася чи будуть після цього Україні вірити.

Фото – реакція ЗМІ. Джерело – YouTube

Медіаексперт: влада мала би скоординувати етичні аспекти

Як стверджує медіаекспертка Тетяна Попова, поза рамками дискусії варто лишити профаспекти цієї спецоперації СБУ. Ми можемо зокрема сказати про успішний захід на випередження, який допоміг зірвати низку терактів, вбивств на замовлення та інших аналогічних злочинів, які ініціюються 5-ю колоною чи Росією.

“В основному критикують зміст і порядок надання інформації про інцидент, а також  спосіб інформування соціуму. Теж є критика стосовно варіанту взаємодії засобів масової інформації і правоохоронних органів”, – каже медіаексперт.

Фото – Тетяна Попова. Джерело – magnolia-tv.com

За її словами, питання номер один – це координація та співзаємодія зі службами держав, які є партнерами.

“Річ не про розголошення, а про те що варто не коментувати інцидент раніше, ніж того вимагає час. Вважаю, це варто було проговорити не тільки з міністром закордонних справ, а й з дипломатами держав-партнерів”, – говорить Попова.

Вона радила б притримувати офіційні заяви на кілька годин – до брифінгу. А до цього часу мала би нібито публікуватися інформація про імовірну смерть жертви.

“Це би дозволило обіграти некоректні етичні моменти, коли дипломати чи міністри дають офіційні коментарі щодо ситуації. Нового в цьому нічого не бачу, бо за 4 роки українська держава вже успішно співпрацювала зі спецслужбами держав, котрі є партнерами. Наприклад, відомо про роботу з ФБР і українськими службами щодо випадку з Константиновським”, – розповідає медіаекспертка.

Медіа – не цяцька і не інструмент в руках спецслужб

За словами Тетяни Попової, час всеохопної цензури і керування подання інформації з боку державних інституцій у формі “агітпрому” для ЗМІ вже в минулому.

“Саме тому наразі спільнота світова ставить інші вимоги: нові форми діалогу між урядом і спецслужбами. А медіа тут не хочуть ставати цяцькою в руках чужих. Такі ж очікування мають міжнародні партнери – і дипломати і спецслужби. Вони традиційно підтримують всі форми співпраці зовнішньополітичних відомстві і спецслужб на міжнародному рівні, але вони виступають категорично проти зловживання їхнім авторитетом і використання ресурсу комунікацій в якості “темного інструмента”, – відзначає медіаексперт.

Як пояснює Тетяна Попова, стандрати журналістики міняються. І для незалежних журналістів і медіа ситуація, коли їх використовують спецслужби є нонсенсом.

“У випадку з Бабченком неприховане прагнення структур правоохоронних обернути інцидент для підняття іміджу влади тільки посилило вплив наведеного фактора. А це несе деякі ризики: наприклад, ми можемо не отримати потрібну підтримку зарубіжних ЗМІ оперативно. Особливо, коли річ йде про кризову подію. Така ж ситуація із медіа, адже довіра та репутація  створюється роками, а втратитися може за мить”, – каже експертка.

Окрім цього, за її словами, є запитання щодо публікації списку журналістів – потенційних жертв. Адже навколо цього було стільки мови з боку державних органів, що виникли підозри – що це звичайнісінький піар. А от реальна увага стосовно забезпечення захисту журналістів не була приділена.

Уроки кейсу Бабченко

Виходячи зі справи Аркадія Бабченка, в цілому, каже Тетяна Попова, ми маємо гарний “кейс стаді” для майбутнього аналізу і врахування всім заінтересованим бокам щодо методів захисту життя медійників. Але з іншого боку є нюанси – замість професіоналів спецслужб комунікаційними процесами стосовно криз і непередбачуваних ситуацій займалися люди не підготовлені.

“Ми недооцінили те, якою може бути реакція міжнародних медіа і міжнародного співтовариства на брехню. Держави великої 7-ки такого б собі точно не змогли б дозволити. Адже на людях вони не використовують подібні технології. Окрім цього, високопосадовці у них обережні в заявах: або уникають коментарів, або вже не коментують першими інциденти”, – говорить експертка.

Вона каже, що для прикладу коли є необхідність розіграти вбивство, що вполювати злочинців, інформацію передають організатору злочину іншим чином, що вбивство наче сталося.

Автор: Ірися Герцун

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии