Джерело - Громадське телебачення

У Євросоюзі 25 травня на рівні закону заборонили фотографувати людей на вулиці. Закон General Data Protection Regulation, що стосується обробки персональних даних, передбачає притягнення фотографа до відповідальності у разі, якщо він, знімаючи вулицю, захопив на світлину обличчя людей і надалі оприлюднив фото, по якому можна ідентифікувати особу в громадському місці.

Наскільки обмежує вищезазначений закон права фотографів та право людини на захист персональних даних і чи варто аналогічний законодавчий акт прийняти в Україні, з’ясовувала журналістка видання Persona.Top.

Фотограф Наталія Шкіра розповідає, що завжди запитує в людей дозволу на зйомку.

“Моя фотодіяльність пов‘язана з портретною, весільною, родинною зйомками і базується вона виключно на згоді всіх учасників на знімання.

Однією з моїх улюблених локацій є вулиця, але фотографую там лише своїх клієнтів. Що стосується незнайомців, то це виключно на заходах, гості якого попереджені про фільмування. У будь-якому разі я обов’язково запитаю дозволу і передам вдалі кадри незнайомцю, який, можливо, у майбутньому буде моїм клієнтом. Можу сказати, що неприємних інцидентів у моїй практиці не було”, — ділиться досвідом Наталія Шкіра.

Не варто порушувати особисті межі людини

Фотограф переконана, що яким би не був закон і межі дозволеного, не варто заходити на особисту територію людини.

“Звісно, так думають не всі, і для захисту особистих прав це буде обґрунтованим аргументом для людини, яка випадково побачила власне фото на просторах інтернету і на публікацію якого свого права не давала”, — розмірковує Наталія Шкіра.

На творче самовираження фотографа, на її думку, прийняття General Data Protection Regulation (GDPR) не вплине.

“Можна фотографувати, розвиваючи свій смак і погляд, але не публікувати світлини у соціальних мережах, зберігаючи повагу до людей”, — каже Наталія.

У репортажній зйомці дозволу на публікацію не запитують

На її думку, фотограф має право на публікацію фото з незнайомцем, якщо це було узгоджено, або ж якщо мова йде про репортаж.

“Якщо ти попередньо обговорюєш публікацію з незнайомцем або коли це репортажна зйомка, що не стосується певної людини, а розповідає про групу людей в цілому, які були попереджені про фотографування, то світлини публікувати можна”, — каже Наталія Шкіра.

За її словами, соціальна мережа — це у тому числі й безкоштовна платформа для реклами будь-чого, головне — не нашкодити і підтвердити свій професіоналізм не тільки якісними, а й корисними публікаціями.

Якими законами регулюється фотозйомка в Україні

Адвокат Олександр Гладенко стверджує, що можливість здійснення фото- та відеозйомки в Україні регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом, законом “Про інформацію” та деякими іншими нормативними актами.

«Аби визначити, чи правомірною була зйомка, у першу чергу враховуються положення української Конституції. Адже вона надає особі право збирати інформацію, а з іншого боку — містить певні обмеження щодо цього права», — каже юрист.

Конституція виходить з необхідності обмеження права на збирання інформаційних матеріалів, котрі мають відношення до конфіденційних аспектів життєдіяльності осіб.

Що таке «конфіденційна інформація», визначено в законі «Про інформацію» (у другому пункті статті 21).

«Конфіденційна інформація — це інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежений з боку фізичних чи юридичних осіб, крім суб’єктів владних повноважень. Така інформація може поширюватися відповідно до згоди конкретної особи в установленому нею порядку і на умовах, які вона вважатиме прийнятними, а також в інших випадках, які передбачає закон», — говорить експерт про норми, що захищають особисті дані

Фото — Олександр Гладенко. Джерело — Фейсбук

Таким чином, як пояснює Олександр Гладенко, виходячи з положень вказаних нормативних актів, якщо фотограф здійснює зйомку конкретної особи, котра не вважається публічною персоною, він має мати згоду на знімання. Однак, коли фотограф, здійснюючи фіксацію на камеру людей, не має на меті збір даних про певну людину — фотографує вулицю, публічні заходи, архітектуру, природу, — він не порушує конфіденційність інформації стосовно певної особи, і за відсутності заборони на знімання буде діяти правомірно.

Проте, говорить експерт, необхідно розуміти, що дана ситуація навряд чи може застосовуватися до здійснення фотозйомки у місцях, що спеціально створені для особистого або приватного застосування (вбиральні, примірочні тощо).

Що загрожує фотографу в Україні за публікацію фото без згоди особи

Також, незалежно від того, де здійснено зйомку, якщо особа, яка потрапила у кадр, заперечує проти її знімання, зображення такої особи не можна використовувати та у випадку публічного застосування можливе застосування цивільної відповідальності, яка прописана у відповідних статтях Цивільного кодексу України.

Так, стаття 307 ЦКУ має назву “Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок” і встановлює такий захист наступним чином:

Про відповідальність за порушення положень ст. 307 говориться у наступній статті кодексу (стаття 308 Цивільного кодексу України):

Фотографувати вулицю можна, якщо прохожі не проти

Враховуючи всі вказані вище норми законодавства, можна резюмувати, що в Україні не заборонено знімати людей на вулиці, якщо вони не заперечують проти цього (під час зйомки або після неї).

Фотографу, який відкрито здійснює знімання на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру без згоди осіб, що потрапляють на світлини, загрожує цивільно-правова відповідальність, якщо особи, які потрапили на світлину, вирішать звернутись до суду з позовом про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Радикально GDPR нічого б не змінив: українських законів достатньо, аби зберегти приватність

Після введення у дію регламенту Європейського Союзу про захист персональних даних (General Data Protection Regulation), як стверджує юрист, виникає питання про доцільність застосування аналогічних положень щодо використання конфіденційних даних в інформаційних базах, інтернет-сторінках, соцмережах в Україні.

«Насправді GDPR не вносить нічого кардинально нового, якщо мова йде про взаємовідносини між фотографом та об’єктом (суб’єктом) зйомки, а більше спрямований на обробку та публічне використання отриманих знімків, і в першу чергу юрособами або публічними сервісами. Таким чином, в аспекті здійснення фотографування людей на вулиці в Україні чинне законодавство встановлює достатні обмеження такої діяльності», — говорить Олександр Гладенко.

Європейський закон важливий, адже інтернет «змиває» особисті кордони

За словами юриста, виходячи з того, що для інформації не існує ніяких, в тому числі й національних кордонів (особливо в епоху інтернету), застосування додаткових обмежень щодо саме обробки та публічного використання отриманих світлин є виправданим і актуальним.

«Але необхідно розуміти, що майже всі популярні інтернет-сервіси та соціальні мережі, якими користуються українські користувачі, здійснюють свою діяльність на просторах ЄС таким чином, незважаючи на відсутність існування аналогічного GDPR національного правового регулювання в Україні, що всі користувачі таких сервісів, незалежно від країни перебування, місця та країни здійснення зйомки автоматично підпадуть під дію GDPR», — відзначив адвокат.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии