Стефан Мюнц
Найважче боротися із зайвим волоссям на обличчі й тілі, тому Стефан робить лазерну епіляцію

Він ще не визначився із статтю, але точно знає, що одягнути вранці. Спідниці, підбори і яскравий мейкап. В його гардеробі безліч суконь і жіночих блуз. Він зовсім не боїться бути «білою вороною» і притягувати погляди оточуючих.

Знає кілька мов, зокрема й українську, і цікавиться культурою та історією України. Нам спало на думку, що у цьому контексті з Мюнца мали б брати приклад багато українських депутатів.   

Про те, як воно бути іншим, народившись насправді жінкою, але у тілі чоловіка, а також, яка вона Україна очима європейця, журналісту видання Persona.Top розповів Стефан Мюнц з Німеччини.

Своєї другої половинки чоловік-жінка ще не зустрів…

Стефан Мюнц стверджує, що його можна назвати трансвеститом, але це залежить від сприйняття.

«Я вважаю, що одяг для чоловіків не такий цікавий, як жіночий. Він нуднуватий і створюється без душі. Постійно заздрив особам жіночої статі, допоки сам не вдягнувся у жіноче. Зрозумів тоді одне – чоловік теж має право носити речі з жіночого гардеробу», – розповідає Стефан.

Він зовсім не боїться бути «білою вороною» і притягувати погляди оточуючих

Чоловік пригадує, що ще в років чотирнадцять почав робити манікюр і фарбувати нігті яскравим лаком, а у сімнадцять зробив перший мейкап.

«Пам’ятаю, як одягнув сукню у вісімнадцять років. У жіночому вбранні почуваюся комфортніше і впевненіше», – пояснює Стефан Мюнц.

Найважче у перебуванні в чоловічому тілі, за його словами, це те, що потрібно боротися із зайвим волоссям на обличчі й тілі. Аби позбутися волосся, Стефан робить лазерну епіляцію.

Німець розповідає, що, аби вправно ходити на підборах, потрібні тренування і віра в те, що все вийде.

Частіше йому роблять компліменти

До незвичної реакції навколишніх він вже звик.

«Раніше на мене дивилися скептично. Мабуть, людям було важко змиритися з моїм зовнішнім виглядом. Загалом можу виділити три реакції: подобаюся, не подобаюся або ж мене просто ігнорують. До речі, байдужість – найрозповсюдженіша реакція на мене.

Скажу, що відкрите несприйняття – рідкісне явище, натомість, мені частіше роблять компліменти», – каже Стефан.

Стефан пам’ятає, як вперше одягнув сукню у вісімнадцять років

Представник ЛГБТ-спільноти розповідає, що йому в своєму тілі некомфортно і що він планує приймати гормональні препарати.

Стефан вважає, що чоловік теж має право носити речі з жіночого гардеробу

«Не знаю, чи я трансгендер. Але в теперішньому тілі вкрай незручно і некомфортно. Певний, що мені було б краще жити в жіночому тілі. Але зараз я трохи в стресі, адже коштів мало, а мені вже 33 роки. Я хочу зачати хоча б одну дитину до того часу, як перейду на гормони. Тому я маю поспішати», – вражає своєю відвертістю Стефан.

Він не відкидає можливості скористатися послугами пластичної хірургії, аби вдосконалити та покращити свою зовнішність. Інтенсивно тренується, бо хоче стати спортсменкою.

«Прагну стати професійною спортсменкою, тобто атлеткою фітнес-бікіні та полденсеркою», – ділиться планами на майбутнє Стефан Мюнц і показує фото із двома м’язистими дівчатами.

«Праворуч – мій кумир, одна з медалісток і чемпіонок України у різних категоріях.

Ми зустрілися в Києві, гуляли, тренувалися, я за неї вболівав. Вона – фітнес-діва, фітнес-бікіні, фітнес-модель», – захоплено розповідає Мюнц.

У нього є прихильниці

За словами Стефана Мюнца, своєї другої половинки він ще не зустрів, але має прихильниць.

«Раніше я через Інтернет-мережу познайомився з українкою. Приїхав до України у 2010 році. Але з дівчиною стосунки не склалися через певні непорозуміння. Однак ми залишилися друзями», – каже Стефан.

«Щоб вправно ходити на підборах, потрібні тренування і віра в те, що все вийде», – переконаний трансвестит

Чоловік-жінка розповідає, що походить із звичайної родини вчителів. Має ще чотирьох братів.

«Живу в Реґенсбурзі, місті, заснованому римлянами чи кельтами на найпівнічнішій точці річки Дунай. Тут безліч пам’яток культури, зокрема Середньовічних. Реґенсбург – це перша столиця Баварії, пізніше навіть всієї Німецької імперії», – розповідає про батьківщину Стефан.

Вивчати країни слов’янської групи німець почав на знак протесту проти батьків, які на той час відвідували лише країни Європи, що раніше не входили в СРСР.

Щодо мов, то в школі вивчав французьку та англійську, трохи згодом іспанську, російську, румунську та італійську. За пристрасть до мов завдячує шкільній вчительці французької. А от слов’янські мови вивчав вже під час навчання в університеті.

«Буває, під настрій вивчаю данську, литовську чи албанську. А слов’янські мови взагалі обожнюю порівнювати і вивчати діалекти», – далі дивує нас Мюнц.

У майбутньому чоловік планує звернутися до пластичних хірургів

Знає українську вже 10 років

Українську він вивчає вже понад 10 років. Каже, що мова нескладна і її легко освоїти.

«Українську можна вивчити і без репетитора. Для цього потрібно всього лише декілька речей: словник, підручник і розум. А коли у тебе є друзі і щоденна практика в Україні, то мова дається ще легше», – розповідає про секрети вивчення мови співбесідник.

Чоловік хоче зачати хоча б одну дитину до того часу, як перейде на гормони

Приїхавши до України у 2010 році, житель Реґенсбурга був трохи шокований, через різну інфраструктуру та архітектуру.

«Пам’ятаю, приїхав до селища міського типу, де мешкала моя дівчина. Порівнюючи села Німеччини і селища України, можу сказати, що вони відрізняються архітектурою. В українському селі будують скромніші одноповерхові хати, а у нас – великі 2-3-поверхові будинки. У Німеччині електричні мережі прокладені під землею і стовпів немає.

Стефан мріє стати професійною спортсменкою, атлеткою фітнес-бікіні та полденсеркою

Але Україна мені дуже подобається. Крім того, я побував у Білорусі та Російській Федерації», – додає Стефан Мюнц.

Вікторія Носенко, психолог: «Транссексуали – «в’язні» свого тіла»

Стале усвідомлення своєї приналежності до протилежної статі при здоровому гормональному і генетичному фоні позначається як гендерна дисфорія.

А якщо, наприклад, фізичний вигляд або поведінка хлопчика не відповідає гендерним нормам, це явище часто називають гендерною неконформністю. У таких випадках людина може реалізовувати себе шляхом переодягання – трансвестизм.

А от найглибша форма гендерної дисфорії – це транссексуальність, коли людина повністю відкидає свій гендер і домагається його зміни, включаючи відповідну хірургічну операцію, зміну паспортної статі чи в інший спосіб.

За таких умов людина відчуває себе розщепленою надвоє: одна частина – тіло, яке часто викликає огиду і сором через переживання невідповідності, друга – відчуття несвободи, ізоляції в тілі іншої статі.

Психолог стверджує, що у даному випадку людину потрібно не лікувати, а допомагати в адаптації до нової ролі в суспільстві

Чому хлопчиків тягне на жіноче?

Формування гендерної ідентичності починається з раннього віку (3-5 років) і утверджується в підлітковий період. Перший досвід засвоєння гендерних ролей відбувається в родині.

Останнім часом дослідники (H.Ellis, R.Kraft-Ebing, M.Hirshfield) відзначають важливе значення гендерного виховання, а також неусвідомлюваних посилів батьків стосовно дитини в появі транссексуальності у поведінці. Небажаність дитини в контексті статі, плутанина ролей в сім’ї, неусвідомлюване придушення статі дитини, а також трансляція батьками власних внутрішніх конфліктів і переконань з приводу гендерних ролей і тому подібне – усе це причини, через які особа в подальшому не може сприймати себе у природному тілі.

Гендерна дисфорія (розлад гендерної ідентичності) – це стан, коли людина не може повністю прийняти свій гендерний статус чоловіка або жінки

У формуванні транссексуала відіграє роль ще один фактор – відсутність здорової і стабільної опори (йдеться про гендерну ідентичність батька, зокрема, про його відсутність чи нестабільну участь у процесі виховання дитини).

Раніше транси вважалися психічно хворими

Раніше транссексуалізм був класифікований як психічне захворювання і офіційно був внесений у «Міжнародну класифікацію хвороб (МКБ-10 F64.0)» з метою лікування. Але тепер ситуація змінилася.

На сьогодні в проекті МКБ-11 весь блок F64 «Розлади статевої ідентифікації», «Трансгендерність» замінений на «Гендерну дисфорію» і перенесений з «Психічних розладів і розладів поведінки» в «Сексологію».

Гендерна дисфорія (розлад гендерної ідентичності) – це стан, коли людина не може повністю прийняти свій гендерний статус чоловіка або жінки. І лікування у цьому випадку включає не психіатричну корекцію невідповідності нормі, а психотерапевтичний супровід людини в її адаптації до нової ролі в суспільстві і, при необхідності, – підтримку при переході в іншу стать.

Автор: Ірися Герцун

ФОТО: Фотосесію любязно надано паном-панянкою Стефаном  

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии