Усе продається у цьому світі. Особливо в період президентських кампаній. Навіть селебрітіз, котрі завжди прислуговували тим чи іншим учасникам перегонів або ж самі ставали кандидатами, завдяки вправним маніпуляціям політтехнологів. Про свої наміри стати президентом в ефірі українських телеканалів заявили вже Іво Бобул і Олег Винник. А от Володимир Зеленський та Святослав Вакарчук, яким соціологи пророкують досить-таки непогані рейтинги (10,8% та 9,6% відповідно за даними КМІСу), поки що не дають однозначних та прямих відповідей щодо участі у виборах Президента України у 2019 році. Які шанси українських селебрітіз у президентських перегонах, хто за цим стоїть і як сприймають політиків-«зірок» українці, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.

Про президентські амбіції не всі «зірки» говорять прямо

Лідер гурту “Океан Ельзи” на зустрічі з студентами свою можливу участь у майбутній президентській кампанії прокоментував наступним чином:

«Я пишаюся тим, що прожив свої 42 роки так, що мене можна навіть потенційно включити у президентські рейтинги, тому що я жив своє життя гідно. Я жив його чесно, я заробляв свої гроші чесно», – зазначив Святослав Вакарчук.

Фото — С. Вакарчук. Джерело — Ivona — bigmir)net

Засновник студії “95 квартал” Володимир Зеленський відзначив у інтерв’ю Катерині Осадчій, що не сприймає серйозно закиди щодо участі у виборах глави держави:

“Дуже серйозно ставитися до цього всього я не можу. Принаймні поки що. Насправді вважаю, що я у цілому знаходжуся на своєму місці. І надалі хочу бути на своєму місці – для мене це кайф”.

Фото — В. Зеленський. Джерело — Детектор медіа.

Обожнюваний тисячами українок Олег Винник заявив, що не проти стати президентом. Щоправда, виконавець відзначив, що для цього йому бракує грошей:

“Якби я був мільярдером і знав, що мій бюджет більший за бюджет України, то пішов би у президенти і зробив би країну щасливою”.

Фото — О. Винник. Джерело — Liza.ua

А от Іво Бобул на відміну від інших селебрітіз налаштований оптимістично і навіть знає, де візьме кошти для організації виборчої кампанії:

«Планую йти кандидатом на вибори президента. Зараз збираю фінанси. А народ підтримає, я це на сто відсотків знаю. Навіть не сумніваюся».

При цьому співак повідомив, що гроші він готовий попросити у американського президента Дональда Трампа, апелюючи до того, що їхні погляди збігаються.

Фото — І. Бобул. Джерело — 112 Україна

Іво Бобул як опонент Вакарчука

Як стверджує політолог Станіслав Зозуля, Іво Бобул міг бути використаний політичними технологами для дискредитування іміджу лідера “Океану Ельзи” Святослава Вакарчука.

“Потенційного кандидата в президенти Святослава Вакарчука слід розглядати окремо від усіх інших артистів, які відіграють роль «спойлерів» (від англ. to spoil – псувати) на Вакарчука. Якщо лідер “Океану Ельзи” є первинним феноменом, то інші (наприклад, Іво Бобул) вкинуті в інформаційний простір, аби дискредитувати починання людини з бекграундом артиста. Отже, якщо Вакарчук зуміє абстрагуватися від іміджу співака і запропонує візію майбутнього, то у нього з’являться шанси на президентських перегонах. Те ж стосується і Володимира Зеленського, який має потенційну підтримку на Півдні та Сході України і може, якщо й не перемогти, то прокласти шлях до парламентських виборів з партією «Слуга народу», – пояснює політолог.

Фото — С. Зозуля. Джерело — Фейсбук

Заяви Іво Бобула про зв’язок з Дональдом Трампом щонайменше смішні. Ймовірно, популярний свого часу артист вирішив таким чином трохи підзаробити чи отримати якісь інші преференції. Іво Бобул вже розповідав про свої плани у ексклюзивному інтерв’ю нашому виданню.

За словами політолога та директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, Іво Бобул є радше спойлером для Святослава Вакарчука.

“Якщо Святослав все ж вирішить брати участь у президентській кампанії, то на виборах опоненти Вакарчука зроблять такий собі батл музикантів і тим самим переведуть президентські змагання у музично-політичний фест: з одного боку Іво Бобул, а з іншого – Вакарчук. Тільки тому, здається, Іво Бобул і заявив про свої наміри взяти участь у президентських перегонах, навіть розуміючи, що шансів на перемогу і перспектив потрапити хоча б в першу десятку у нього немає”, – каже Вадим Карасьов.

Фото — В. Карасьов. Джерело — 112 Україна

Карасьов: Зеленський та Вакарчук мітять на вибори до парламенту

Що стосується Володимира Зеленського та лідера гурту “Океан Ельзи”, то, як переконаний експерт, у них є безумовно непогані шанси отримати пристойний результат – перемогу чи місце, наприклад, в першій шістці.

“Але, якщо вони вирішать брати участь у політиці, то ставку робитимуть не на президентські вибори, а на парламентські. І тут у Зеленського та Вакарчука є всі шанси здобути місця в парламенті для своїх партій. Тому що вони обидва мають більше п’яти відсотків електорального рейтингу, яких достатньо, щоб політичні сили в Раді змогли сформувати власну парламентську фракцію”, – розмірковує Вадим Карасьов.

“Зіркопаду” не буде?

Стосовно політтехнологій, політолог не вважає, що у президентських перегонах буде відчутний «зіркопад».

“Не думаю, що слід очікувати «зіркову» навалу. Вже достатньо присутності Вакарчука, Зеленського та Іво Бобула. До речі, Михайло Поплавський планує брати участь у виборах до Верховної Ради в жовтні 2019 року. Якщо «зірок» і використовуватимуть, то навряд чи їхні місця зазначатимуться у списках. Радше це робитимуть для мобілізації електорату. Традиційна українська електоральна технологія – це концерти за участю селебрітіз, щоб привабити електорат, зібравши у якомусь певному місці, де перед чи після концерту звучатиме промова політичного лідера. Це інструмент “заманухи”, щоб привернути увагу”, – пояснює політичний експерт Вадим Карасьов.

Димов: Є селебрітіз “для краси”, а є активні потенційні кандидати

Політолог Валерій Димов переконаний, що варто розрізняти використання технологами впізнаваності популярних людей як засобу залишити при владі старих політиків (достатньо згадати Олега Блохіна чи Таїсію Повалій, які «прикрашали» прохідні «десятки» комуністів і регіоналів) від тих, хто готовий ризикнути популярністю заради активної громадянської позиції.

“Думаю, що є відмінність як у мотивах і позиціях Вакарчука і Зеленського, так і мотивах і позиціях тих, хто готовий їх обирати. Я вже не кажу про Іво Бобула, для якого сама присутність «в поетичній рубриці» є подією, що вже привертає до нього увагу”, – відзначає експерт.

Фото — В. Димов. Джерело — 112 Україна

Зазвичай «зірки» «зав’язують» з політикою

Щодо досвіду української «зіркової» політики, як стверджує Вадим Карасьов, свого часу учасниками виборчих кампаній були і Софія Ротару, і Таїсія Повалій (остання навіть стала депутатом).

«Руслана Лижичко також брала участь в парламентських виборах у 2007 році і стала народним депутатом від “Нашої України”. Від цієї ж політичної сили був депутатом і Вакарчук, але тоді щось не склалося і він склав мандат, як і Руслана. Ще один приклад – співачка Злата Огнєвіч, що була депутаткою в каденції нинішньої Верховної Ради від «Радикальної партії», але і вона склала мандат», – каже політолог.

Фото — Т. Повалій. Джерело – YouTube

Кому із селебрітіз вдалося реалізувати себе на політичній арені

За словами Вадима Карасьова успіхами на політичному терені може пишатися співачка Оксана Білозір – теперішня народна депутатка.

“Крім неї навряд чи хто може сьогодні похвалитися серйозними політичними успіхами. Якщо говорити про зірок спорту, то тут можна навести приклад Віталія Кличка. Він найбільш результативний та успішний селебріті в українській політиці”, – відзначає експерт.

Те, що Україна вже має свого «Шварценеггера» в особі Кличка відзначає і доктор політичних наук Сергій Федуняк.

«Попри розповсюджену іронію, колишній спортсмен показує себе гідним керівником одного з найбільших столичних міст Європи. Я допускаю перекваліфікацію окремих представників шоу-бізу на ефективних політиків і управлінців. Для цього потрібно бути професіоналом і поза власною мистецькою сферою. Українці декого з них могли б сприйняти в якості політиків. Але це шлях в одному напрямку, і для них уже не буде повернення до попередньої кар’єри. У будь-якому разі цар повинен бути царем, а блазень – блазнем», – каже політолог.

Фото — С. Федуняк. Джерело — Фейсбук

Навіщо «зіркам» політика?

На думку політичного експерта Вадима Карасьова, не всі селебрітіз усвідомлено йдуть в політику.

«Хтось плутає сцену естради з політичною ареною. Хтось, можливо, вважає, що депутатська діяльність розширить сферу публічної діяльності і зможе допомогти просуванню акторської чи співацької кар’єри. Хоча, якщо говорити про лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука, то він наче серйозно прагне змінити професію і стати політиком», – розмірковує Вадим Карасьов.

Доктор політичних наук Сергій Федуняк, коментуючи прагнення «зірок» реалізуватися у політичній сфері, стверджує, що вони мають відчуття перенасиченості і брак адреналіну.

«Зірки переконані, що вже всього досягли у своїй галузі, і що час зайнятися чимось більш хвилюючим і збуджуючим. Деякі (до прикладу, Д. Трамп) дивляться на свою найвищу політичну кар’єру як на гідне завершення життя (така собі вишенька на торті). У інших творчих людей з тонкою психікою і високою емоційністю джерелом політичних прагнень стає непомірна манія величі та месіанізм, відчуття своєї обраності. Взагалі перехід з шоубізу в політику – це загальносвітова практика, і всім відомі вдалі приклади трансформацій, зокрема, згадаймо Рональда Рейгана», – говорить політолог.

Щоб стати як Рейган, треба пройти тернистий політичний шлях

На думку Вадима Карасьова, згадувати факт президентства актора Рональда Рейгана в США не зовсім доречно, оскільки американський лідер доклав чимало зусиль, аби перемогти у виборах.

«Так, Рейган був актором, але він був і серйозним активістом Республіканської партії США ще на початку 60-х років, соратником відомого американського яструба з Арізони Баррі Голдуотера. Свого часу очілював профспілку акторів Голлівуду. Згодом відбув дві каденції губернатором штату Каліфорнія, який посідає шосте місце по валовому внутрішньому продукту. Рональд Рейган серйозно займався політичною діяльністю, прислухався до порад неоліберальних економістів того часу Ф. Фон Хаєка, М. Фрідмана. Тому Рейган не просто так виграв вибори. Він йшов до цього достатньо довго і непростою стежиною. Рейган – колишній актор, але на посаду президента обирався як публічний політик», – пояснює Вадим Карасьов.

Фото — Р. Рейган. Джерело — WallpapersCraft

В Україні є вже певна традиція «зірок»-політиків

За словами Валерія Димова, прагнення селебрітіз вийти на політичну арену було характерно для всіх часів, всіх устроїв, в яких існує процедура виборів. Тим більше, це стає актуальним і важливим для політика в епоху глобалізації, всезагальної освіти і панування ЗМІ.

«Якщо демагогу грецьких і римських часів треба було володіти словом і ораторським мистецтвом, то сьогодні журналісти, адвокати, письменники і тим більше поп-зірки легко стають народними кумирами. Ми це бачимо в країнах розвинених демократій, то чому цього не може бути в Україні? Тим більше, якщо згадати, що ми маємо певну традицію: Драч, Павличко, Яворівський, Руслана, Блохін тощо», – відзначає політолог Валерій Димов.

Зірки роблять ставку на власну популярність, тому дехто дійсно має непогані шанси на перемогу.

«Для того, щоб перемогти на будь-яких виборах, потрібно бути щонайменше впізнаваною людиною – бути популярним. Якщо політики намагаються своєю риторикою, меседжами і їх візуалізацією привернути до себе увагу, то для людини вже відомої у цьому немає потреби. Потрібне лише бажання цієї «зірки» займатися політикою», – пояснює політичний експерт.

В електорату має бути попит на селебрітіз

Але, як стверджує політексперт Валерій Димов, однієї популярності замало. Треба, щоб «зірка» або раптом захотіла займатися «брудною справою», або щоб у суспільстві зʼявився попит на нові обличчя, демонополізацію правлячих «еліт», або щоб певні події примусили «зірку» зайняти активну громадянську позицію.

«Це, власне, і відбувається в Україні, де триває війна і ніхто не має права стояти осторонь, заробляючи гроші на своїй популярності з конформістською позицією «мене це не стосується», «я не втручаюсь», «моя хата скраю». Деякі українські «зірки», які цього не зрозуміли, втратили свою легітимність, прихильників і популярність в Україні», – пояснює експерт.

Політолог Станіслав Зозуля вважає, що запит в українського електорату на шоуменів є, оскільки традиційні політичні сили вже себе вичерпали.

«Класичні ідеологічні партії відходять, якщо вже давно не відійшли, у минуле. Світ знаходиться у періоді постідеологічної політики, що висуває потребу у політиках нового типу. Ефективність кожного політика з бекграундом артиста буде визначатися індивідуально, але принципових протиріч у цьому немає. Більше того, завдяки фаховій підготовці їхня політична «гра» може справляти враження більшої серйозності, виваженості, підготовленості, ніж «гра» професійних політиків. Врешті-решт, успіх у будь-якій справі визначається наполегливістю і великою працею над самим собою, а цього точно не можна відняти в успішних акторів. Якщо людина досягла успіху в одній справі, то чому б не спробувати себе в іншій?», – риторично запитує політичний експерт.

«Зірки»-маріонетки мають більше шансів на перемогу

Українське слово «політика», як пояснює політолог Валерій Димов, в англійській мові має два значення: policy і politics. І якщо politics означає вміння здобути популярність у людей політичним жестом і конвертувати її у свою політичну підтримку, то policy означає розв’язувати конкретні завдання і вирішувати проблеми, які стоять на порядку денному (гуманітарна політика, освітня політика, політика у сфері охорони здоров’я).

«І, якщо перше залежить від людини і її харизми, то друге від інституцій і команди. Тут, як не дивно, «зірки-політпроекти» мають перевагу над «зірками-громадянами», бо за ними стоїть той самий істеблішмент, ті ж правлячі клани, той же державний апарат, статус-кво і консервативно налаштовані громадяни, які не хочуть або бояться змін. І всі вони будуть чинити спротив цим змінам», – пояснює політичний експерт.

Але, за його словами, у різних суспільствах це відбувається по-іншому. «Екстравагантності твіттового Трампа протистоїть потужна інституціональна машина – стала політична система, незалежні гілки влади і вікова демократична традиція. Макрону у Франції складно долати опір заскорузлого державного апарату, Італію і Іспанію трусять часті перевибори і уряди меншості. В Україні немає ані демократичних традицій, ані справжніх політичних партій, ані незалежних судів і ми переживаємо болючий перехід від відсутності суб’єктності, напівколоніального розвитку суспільства і тотально корумпованої системи до, сподіваюсь, справжньої демократії, де громадянин є джерелом влади, сувереном і не тільки обирає собі популярного вождя-демагога, а й несе відповідальність за свій вибір», – відзначає Валерій Димов.

Доктор політичних наук Сергій Федуняк переконаний, що впливові кола використовують селебрітіз, щоб ті в майбутньому просували їхні інтереси.

«Ясна річ, що перетворення з зірок на політиків вимагають досить значних капіталовкладень, і за цими особами стоять впливові кола, що намагаються отримати собі дешевого лобіста, часто розглядаючи свого висуванця як таку собі недосвідчену ляльку-маріонетку», – говорить політичний експерт.

Автор: Ірися Герцун

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии