Із нетерпінням чекала чергову українську комедію “Скажене весілля”, адже і тема як-то кажуть колоритна і близька. І  промо-кампанія вдалася: таку плеяду зірок вітчизняного шоу-бізнесу зібрати разом ще нікому не вдавалося. Тут вам і улюбленець вовчиць Олег Винник, і Потап, і Монатік, і Юрій Горбунов, і ціла когорта учасників гумор-шоу “Ліга сміху”. Усе разом із віртуозним легким для запам’ятовування саундтреком цілком передбачувано допомогло авторам кінокартини зібрати повні зали.

Чим вражає “Скажене весілля” чи дотепні були жарти і чи витримали кінотворці межі расової толерантності, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.

Комедія “Скажене весілля” Влада Дикого – одна із найочікуваніших українських стрічок. Успішна промо-кампанія стала запорукою того, що на відміну від інших не таких розрекламованих українських кінострічок, українців все-таки вдасться затягнути до кінотеатру. На щастя, вдалим у фільмі вийшло не лише промо, а практично все. Адже, по-перше, завжди було смішно, по-друге, було враховано всі особливості типових українців – так, тут звичайно багато що ґрунтувалося на популярних міфах та стереотипах українців як нації, однак саме завдяки цьому, мабуть, і було смішно та дотепно.

Кіно побудоване на типових міфах про українців та Україну

“Скажене весілля” – це кіно про шлюб між українською студенткою Катею та чорношкірим хлопцем із Франції – Франсуа. Сюжет закручується навколо того, що батько дівчини  виступає проти такого союзу і всіляко намагається зірвати весілля. І це фактично йому вдається.

Кінотворці, до слова, не приховували, що за основу взято французький фільм. Тому вітчизняна комедія – це рімейк, який просто органічно переписали під українську реальність.

Уся стрічка – це фактично набір гіперболізованих стереотипів про українців. Перший такий стереотип – це те, що ми ненавидимо інакших, зокрема афроамериканців. З власного досвіду скажу, багато хто із моїх знайомих не хотів би бачити в своїй родині людину із інакшим кольором шкіри, іновірця. Просто дружити і мати в колі знайомих таку людину – то звичайна практика і допустима, а от, що стосується кровних уз – на це й досі існує негласне табу.

Іншими словами, расова дискримінація в українському соціумі, особливо в провінційних містах має місце. При чому не тільки темношкірі від неї потерпають, а й, скажімо, турки, вірмени, грузини та представники інших етносів.

сусіди Середюків
Фото – сусіди Середюків. Джерело – fromua.news

В основі сюжету – расова неприязнь

Власне, в “Скаженому весіллі” навколо цієї расової проблеми і існує конфлікт як внутрішній, так і зовнішній з боку головного героя батька Середюка: “А що люди скажуть, якщо моя донька вийде заміж за негра?”. Звідси отримуємо ще один стереотип – українці завжди переймаються думкою інших. Про це в фільмі свідчить чимало ситуацій – починаючи від помпезності весілля і закінчуючи тим, як би це випендритися перед сусідами.  До речі, така українська риса “а що скажуть інші” характерне для нас не лише в контексті міжнаціональних конфліктів, але й власних – от наприклад, в селах (та і містах, напевне) й досі влаштовують марафони на тему, а в кого пишніше та багатше весілля, родини, хрестини чи інший захід. При чому матеріальний статус тут річ вторинна: дорогі застілля й досі влаштовують навіть ті родини, котрі не мають на те коштів.

Ще один типово український стереотип – це табу інтимних стосунків до шлюбу. В “Скажено весіллі” є цілий епізод, де батько контролює майбутнього зятя, запроторивши його ночувати  в ванній. Тут і смішно і грішно – нібито й цілком автентична традиція, але в контексті проєвропейського курсу і прагнення старого Сердюка все контролювати до весілля – виглядає смішно і недолуго. Для прикладу, в американських комедіях такий хід навряд чи спрацював би – глядачі такого гумору б не зрозуміли. Навіть, якщо річ йде про суперконсервативну родину, за винятком певних суворих релігій, звичайно ж.

Франсуа
Франсуа

Нагадало американську комедію “Знайомство з батьками”

Чесно кажучи, французький оригінал комедії не дивилася. Але ситуативно кіно нагадало мені американську комедію “Знайомство з батьками”(Факери), де скромний хлопець, що працює медасистентом, одружується з дівчиною, чий батько – колишній агент ЦРУ. Але якщо в американській версії конфліктні ситуації зав’язувалися навколо статусності і соціальної приналежності, то в українській версії навколо виключно національної приналежності. До речі, важко уявити, якби в США знімали комедію, в основі якої, бодай навіть у невинній формі, лежить расова дискримінація. З тотальною політикою толерантності та расового мультикультуралізму сміятися в Штатах над недоліками представників інших етносів та культур не етично. А от в Україні така тема, як виявилося, непогане джерело для створення комедійного контенту. От тільки наскільки він безневинний – це вже хай з’ясовують правозахисники.

Знайомство з батьками
адр із фільму _Знайомство з батьками_. Джерело – фільми-онлайн

Комедія розвіює міфи про Україну – це надважливо

Не лише стереотипами суто українськими багатий фільм “Скажене весілля”. Мають місце і міфи про те, якою є наша держава в очах іноземців. Досить влучно показано, що європейці (зокрема, афроамериканського походження) уявляють Україну, як середньовічну країну, – з дикими звичаями й типовою шароварщиною. Для них це суперекзотика і ціла пригода. При чому вкрай небезпечна. Не обійшлися й без буденних болючих тем, як от підтоплення доріг, неспроможність комунальних служб прибирати сніг і вплив російської пропаганди, котра в свою чергу і сприяє формуванню в іноземців іміджу України як дикого краю, де всім заправляють варвари-козаки із Майдану. Епізод із російським випуском новин був просто в яблучко – це не тільки стало ефектним кидком в сторону медійників країни-агресора, а й своєрідне виправдання і пояснення, чому в Європі Україну й досі вважають не зовсім, м’яко кажучи, європейською.

Але порадувало те, що в кінці історії у Франсуа розвіюються міфи про Україну і він каже, що тут майже так само все цивілізовано, як у Європі. Це з ідеологічної точки зору досить важливий момент, адже необхідно вміти не тільки висміювати власні націоналістичні вади, а й розвінчувати їх хоча б в деякій мірі. У цьому плані вдалим ходом стало те, що афрофранцуз заради коханої ретельно вчить українську і постійно розмовляє на солов”їній із майбутніми сватами. З одного боку – це було смішно, а з іншого – похвально, що ми не чули (за винятком початкових епізодів) тотального перекладу на українську, що ясна річ би різало вухо і викликало дисонанси. Українська з вуст Франсуа – чудовий хід і однозначно вдалий. Хоча й інколи мені нагадувало відому рекламу зубної пасти “Лакалут”.

Приїзд молодих. Джерело – Без Табу

Вдалий сценарій – половина успіху

Сценарій “Скаженого весілля” прописаний на тверду п’ятірку. Усі сюжетні лінії, персонажі, ситуації та епізоди в цілому логічно та органічно поєднуються. Немає обірваних сюжетів, що, на жаль, часто характерно для українських стрічок, кожна лінія – має свій початок, конфлікт та логічну розв’язку. Є трансформація героїв – це теж дуже важливо, аби фільм сприймався “на ура”. Тобто майже кожен персонаж має свої характерні риси до певної події “ікс” і після. Це так само важливо, як і логічні сценарні лінії, адже без цього неможливе емоційне навантаження та різнобарв’я кінокартини. Тому усім причетним до написання сценарію – величезний респект: усе вдалося – не тільки технічно, а й сценаристи зуміли в сюжеті поєднати типові характерні риси українців, їх характер, звичаї та традиції – це все в сукупності зробило стрічку близькою для кожного глядача. Переконана, що у багатьох ситуаціях кожен із нас в тій чи іншій мірі впізнавав себе. От, наприклад, моя бабуся, напевне би, зомліла, аби я привела до неї  в хату темношкірого нареченого. Чийсь би батько теж засмутився би, якби в родину довелося приймати афроамериканця, а хтось би так само радий був попліткувати про сусідів – серед яких є кумедний вірменець, або ж інакше кажучи чоловік кавказької національності.

Олега Винника було замало

“Скажене весілля” однозначно користується попитом через те, що в історії знялися безліч зірок. Цього разу селебрітіз відіграли свою роль наповну: з одного боку вони вдало вплелися в загальний сюжет кінокартини, а з іншого – їхня участь в промо забезпечила “Весіллю” аншлаги в кінозалах.

Але вовчиць я трішки розчарую: Олега Винника в комедії було замало. Буквально тільки два епізоди – на початку і в кінці. Все ж інше базувалося навколо його фотокартки. Я не фанатка Винника, але можливо було би непогано закрутити ще одну сюжетну лінію, як Сердюк шукає артиста, прагнучи висватати його доньці Катерині. Але на українського поп-ідола чекала інша участь – при чому він зіграв сам себе і досить-таки виправдано.

Олег Винник. Джерело – ТСН

Для Монатіка та Потапа теж виділили тільки один епізод – але їхні роль, на відміну від Олега Винника, були незвичними – артисти зіграли священиків.

І хоча кіношного часу в зірок було небагато вони зуміли на повну “відірватися” у саундтреках до “Скаженого весілля”. Потап разом з Винником записав  хіт для всіх наступних весіль під назвою “Найкращий день”, також ще одним музичним оформленням для комедії стала від потапівських селебрітіз – “Промені”.  Музика “Весілля” – теж заслуговує на найвищу оцінку, адже завдяки їй вдалося передати атмосферу комедії, її настрій та завдяки промо підготувати глядача до потенційно класного і колоритного кінофільму.

Потап та Монатік
Потап та Монатік. Джерело – Ivona – bigmir)net

Акторський дует головних героїв вдався

Головні ролі в “Скажено весіллі” зіграли маловідомі актори. Француза з африканськими коренями на екрані втілив Джиммі Воха-Воха. Французький актор має невеликий досвід – знявся в кількох стрічках, після чого займався дубляжем та режисурою.

Наречену Катю зіграла Поліна Василина. Попри недосвідченість акторська пара виглядала гармонійно і впевнено – тому за вдалий дебют однозначно п’ятірка. Адже з одного Воха-Воха сам по собі виглядав і незграбно і кумедно та ще й його українська вимова тішила. Поліна Василина має більше екранного досвіду – юна актриса вже зіграла в десятку серіалів, що однозначно було видно в повнометражній романтичній комедії.

Отже, українська кінокомедія “Скажене весілля” однозначно рекомендована для перегляду – беззупинний сміх, невимушена атмосфера, незабутні радісні емоції та гарний настрій гарантовані.

Автор: Ірися Герцун

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии