Бал — річ не завжди класична і суворо відцензурована. А у випадку Вінницького Джазфесту, скоріш навпаки — непередбачувана і епатажна. “Бал у Савойї” — цією оперетою відкривали у Вінницькому музично-драматичному театрі ім. Садовського ХХІІІ VINNYTSIA JAZZFEST, який відбувся у вересні. А журнал PERSONA.TOP був медіа-партнером цього фестивалю.

Джаз — легка музика невловимих ритмів — раптово отримав нові інтерпретації, загравши шурхотом червоного велюру і подувом театральних віял, у формі яких зробили навіть програми спектаклю.

Київський національний академічний театр оперети привіз до Вінниці яскравий динамічний мюзикл, у якому, в кращих традиціях Бродвею, поєдналися різні жанри. Тут було джазове виконання, класичний оперний спів і навіть реп. На паркет, який світився від кожного удару каблуком, виходили степісти, тут танцювали танго, вальс, фокстрот, румбу. 

За сюжетом, у Гранд Готелі “Савой” мав відбутися бал на честь закриття кінофестивалю. На ньому будуть присутні всі найповажніші селебрітіс, яких лише можна уявити. Молода композиторка Дезі Брайтон (Ася Середа-Голдун), яку глядач даремно не сприймає всерйоз, прагне виступити там зі своєю піснею. І вона таки виступить, вміло пролавірувавши поміж каскадом перешкод, на радість публіці. Та цей виступ стане кульмінацією, а передує йому кумедна і зворушлива історія кохання журналіста Арістіда Стенвуда (Євген Прудник) та знаменитої співачки Мадлен Тібо (Яна Татарова). Заради неї він прикинувся офіціантом і втиснувся в менший на кілька розмірів фрак, щоб пинести їй куріпку. Розпочавши залицяння із стандартного для себе сценарію, розбивач жіночих сердець не помітив, як сам потрапив у свою ж пастку. Оскільки Мадлен вважає його злодієм, який поцупив її кольє, Арістід мусить не лише добитися цієї жінки а й відбілити свої ім’я. Драматичності цій сцені додає пістолет, який у стосунках цих двох більше нагадує лук зі стрілами Купідона. 

Вистава була близькою до концерту, де замість реплік, скажімо, ведучих номери поєднувалися між собою цікавим та веселим сюжетом. А ще її сміливо можна назвати Fashion show, позаяк до вистави створено ексклюзивні костюмовані колекції. Сам бал, за сценарієм, відкривав показ “Знаки Зодіаку”, у якому продефілювали моделі в костюмах всіх знаків по гороскопу. Особливо ефектною була леді Рак, клешні та лапи якої зайняли ледь не половину сцени. Костюми створила художниця театру Ірина Давиденко. А щоб довезти їх з Києва, знадобилося дві фури, у які вмістили ще й декорації та інструмент. 

“Бал у Савойї” належить авторству угорського композитора Пала Абрахама, прем’єра вистави відбулась у Берліні ще у 1932 році, і з тих пір глядачі не втрачають до неї цікавості. 

Українському варіанту мюзиклу — вже 9 років. Про це розповів балетмейстер-постановник Вадим Прокопенко.

«Цій виставі 9 років, це вже величезна історія вистави. Її бачили у низці європейських країн, таких як Румунія, Польща, Угорщина, Німеччина тощо. Їздила вистава і українськими містами, і всі роки користується великою популярністю, — запевняє балетмейстер. — У 2011 році на фестивалі “Life is beauty” у Бухаресті ця вистава отримала премію, яку присвоїли один раз на 5 років — гран-прі “Краща вистава за історію фестивалю”» .

Попри свою міжнародну славу, “Бал у Савойї” — україномовна вистава, і була такою з першого дня. За словами Вадима Прокопенка, україномовність вистави потребує колосальної роботи, адже перекладаються не лише репліки, а й пісні.

Ще одна особливість — симфонічний оркестр, який наживо супроводжує виставу. Глядачеві, якому частіше сього нав’язують постановочні телешоу, розуміння того, що саме зараз і саме для нього працює балет, який танцює не під музичну фонограму, а цілий оркестр, і що все це відбувається “з першого дубля” — приносить неабияке естетичне задоволення. 

Варто додати, що на виставу у Вінницю приїхали понад 60 атистів — балет, вокалісти, хор, оркестр, актори. 

«До нас дуже складно потрапити, проходять конкурси. Тому що це дуже синтетичний стиль — мюзикл. У нас театр широкого профілю, це є класика, оперетта, опера, мюзикл, балет — єдиний музичний театр який об’єднує дуже велике коло жанрів», — говорить Вадим Прокопенко. 

Актори, які танцюють степ, використовують незвичайну підлогу. Вона відсвічує різними кольорами кожен рух завдяки вмонтованим світлодіодам, а небитке кольорове скло може витримати одночасно більше десятка танцюристів.

«Це спеціальна підлога, яку ми замовляли в Харкові. Вона дзеркальна, світиться, не б’ється, а черевики використовуємо американського виробництва, адже США — це батьківщина степу, тому там на них найкраще знаються», —  розповідає Вадим Прокопенко. 

Режисер-постановник “Балу у Савойї” — народний артист України Богдан Струтинський. Він також є директором і художнім керівником театру. Наразі театр переважно ставить класику, але в дуже сучасній формі. Наприклад, 5 грудня очікується прем’єра вистави “Баядера” Імре Кальмана. Вона ознаменує собою ювілейний 85-й сезон Київського національного академічного театру оперети. 18 грудня відбудеться і  ювілейний гала-концерт театру. А вже на лютий театр готує прем’єру — українського “Доріана Грея”.

 

Ірина Басенко

фото: прес-служба фестивалю

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии