Комунальні послуги, будучи однією з базових потреб громадян, – задоволення не з дешевих. Українців привчають до того, що така ж ситуація і в Європі, і в Америці. Проте в обмін на дорожнечу нашим громадянам обіцяють високу якість послуг і прозорість розрахунків за них. Але як раз, ані якості, ані прозорості не спостерігається. “Апостроф” розбирався, за що і за кого платять українці, і як їх в цьому обманюють.

Все більше українців приходять до усвідомлення того, що краще мати лічильники в квартирах для обліку споживання житлово-комунальних послуг. Так, доведеться десь заощаджувати, але, принаймні, ти точно знатимеш, скільки чого ти використовував, і скільки повинен за це заплатити. Чітко, зрозуміло, прозоро.

Однак у багатьох будинках українців як і раніше немає приладів обліку. За часів СРСР у громадян були тільки лічильники електроенергії, за яку радянські люди платили за фактом використаних ними кіловат-годин. Все інше оплачувалося за сумами в платіжках, які вписували туди ЖЕКи, грунтуючись на своїх даних. З огляду на те, що в Радянському Союзі “комуналка” була копійчаною, люди особливо не морочилися.

У перші роки незалежності України система залишалася за великим рахунком радянською, і, якщо люди не платили за комунальні послуги місяцями, а то й роками, то пов’язано це було не з їх дорожнечею, а з тим, що у багатьох просто не було грошей – від слова “зовсім”. Адже на дворі були “лихі 90-е”.

Однак з часом “комуналка” ставала все дорожче, і люди почали замислюватися – а чи не занадто багато ми за неї платимо? Особливо відчутними стали платежі за опалення. У багатьох українських містах у свій час практикувалася оплата за тепло протягом усього року, а не тільки під час опалювального сезону. Споживачам це було зручно – суми залишалися однаковими з місяця в місяць, хоча було абсолютно незрозуміло, звідки беруться цифри у квитанціях, і наскільки вони вірні.

Постійне зростання вартості теплової енергії викликало такий феномен як відмова від централізованого опалення, від якого почали відключатися цілими будинками, вулицями, а то і містами. У моду почали входити індивідуальні котельні.

Дорожчали й інші комунальні послуги. Другою з них по дорожнечі стала гаряча вода. Багато людей встановили бойлери (електроенергія, на подив, дорожчала не так швидко) і одночасно лічильники – якщо гарячої водою не користуєшся, то і платити за неї не треба.

Однак українці, які встановили прилади обліку, незабаром зіткнулися з неприємним сюрпризом – їм, як і іншим мешканцям, донараховували суми, що утворювалися через різницю між реальним споживанням в будинку, і тим, що визначається за нормативами.

Через деякий час, правда, цю різницю вирішили розподіляти тільки серед споживачів, у яких не встановлені лічильники, що справедливо – не хочеш платити за інших, встанови лічильник і, як то кажуть, спи спокійно.

Більш того, як відомо, зараз в новобудовах квартири вже оснащені приладами обліку споживання основних послуг ЖКГ, а тому в них кожен платить за себе.

За себе і за того хлопця

Але, як виявилося, з цього року змінилися деякі правила оплати гарячого водопостачання. Як розповів “Апострофу” киянин, який проживає в новому будинку, де у всіх мешканців є індивідуальні прилади обліку, “комунальники” з “Київтеплоенерго” поставили власників квартир перед фактом, що тепер вони повинні оплачувати гарячу воду не тільки за лічильником, а й різницю з показником загальнобудинкового лічильника – пропорційно обсягам споживання.

Раніше така методика діяла (і продовжує діяти) щодо опалення, що зрозуміло, оскільки батареї є не тільки в квартирах, але і в під’їздах, і за це теж треба платити.

Але звідки взялися невраховані обсяги гарячої води, якщо, звичайно, мова не йде про басейни з підігрівом на даху?

“Різниця в показаннях виникає через втрати всередині будинку”, – пояснив “Апострофу” експерт в сфері ЖКГ Сергій Дяченко.

У цьому ж бачить причину і глава Союзу споживачів комунальних послуг Олег Попенко.

“Втрати гарячої води відбуваються в будинкових мережах. Вони не утеплені, більшість з них в поганому стані. Тому втрати гарячої води в будинку іноді досягають 20-25%”, – сказав експерт в коментарі виданню.

Але є й інші причини, і головна з них – людський фактор.

Не секрет, що підприємливі громадяни завжди прагнули платити менше, для чого використовували найрізноманітніші хитрощі. Найпростіший і ефективний спосіб “обдурити” лічильник – поставити магніт, щоб уповільнити його хід. При цьому деякі народні умільці примудрялися перенаправити лічильник в зворотному напрямку – тобто у них споживання електроенергії не росло, а зменшувалася.

Очевидно, що подібні “хитрощі” використовуються і зараз. Тому не дивно, що виникає різниця між показаннями загальнобудинкового лічильника і деяких квартирних приладів.

Крім того, окремі недобросовісні мешканці роблять врізки в загальнобудинкові мережі, що дозволяє їм користуватися неврахованими обсягами гарячої води. Наприклад, для обігріву підлог. І такі є в тому самому будинку, про який йшлося вище.

Потрібно розуміти, що це далеко не поодинокі випадки.

“Їх – десятки, якщо не сотні тисяч”, – говорить Олег Попенко.

Якось не дуже віриться в те, що “комунальники” про це не знають. Але тоді незрозуміло, чому вони не реагують на такі кричущі факти.

“На жаль, комунальні підприємства не мають впливу на співвласників багатоквартирних будинків. Такий закон, – розповів Олег Попенко. – Насправді, мають бути служби – в більшості країн це так звана житлово-комунальна інспекція, яка може прийти і перевірити, чи є порушення. А в Швеції, наприклад, це відповідальність компаній-управителей – там навіть без її дозволу розетку не можна замінити, не кажучи вже про більш серйозні речі. А у нас же система управителів не працює”.

Однак найчастіше комунальні підприємства, які відповідальні, до речі, не тільки за надання тієї чи іншої послуги, а й за її якість, навіть не намагаються провести аудит і здійснити хоча б поверхневу перевірку. Але ж несанкціоноване втручання в роботу мереж загального користування – це правопорушення, і ними повинні займатися правоохоронні органи.

Але проводити перевірки – це додаткові витрати.

“Звичайно, їм простіше повісити це (невраховане споживання) на всіх мешканців”, – говорить Сергій Дяченко.

Але це не єдина проблема, з якою стикаються мешканці багатоповерхових будинків. Як повідомили “Апострофу” інформовані джерела, столичні комунальники планують реалізувати нову схему з “доїння” мешканців – розрахунок гарячої води хочуть робити не по “кубах”, а за гігакалорії.

Уже зараз представники “Київтеплоенерго” почали вести переговори з керівництвом ряду ОСББ з приводу змін методики підрахунку послуг. Втім, все це ризикує закінчитися серйозним скандалом: представники будинків різко виступають проти ідеї комунальників – хоча б тому що в квартирах у абсолютної більшості власників стоять лічильники з підрахунку обсягу води, а не гігакалорій. Закономірно, що в ОСББ небезпідставно вважають, що завдяки переходу на нову схему підрахунку послуг столичні комунальники отримають прекрасну можливість “малювати” в платіжках завищені суми.

Втрата довіри

Крім того, потрібно розуміти, що українські комунальні підприємства самі далеко не “білі і пухнасті”.

Сергій Дяченко поділився особистим неприємним досвідом спілкування з компанією “Київенерго”.

“Вони перенесли лічильник електроенергії на підстанцію, де знаходиться точка розподілу, до якої я не маю доступу. При цьому я не дозволив розпломбувати свій лічильник в гаражі, з якого продовжував знімати показання. І за один місяць сума виявилася в п’ять разів більше, ніж за моїм лічильником. Після моїх скарг і обіцянки звернутися до НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг), через два місяці різниця була вже всього 10%”, – розповів він.

І такі випадки повсюдні.

Зокрема, цього літа багато киян почали отримувати повідомлення про наявність у них заборгованості за опалення з минулого опалювального сезону. І суми для погашення виявилися зовсім немаленькими. Тут, по-перше, дивує те, чому про заборгованість стало відомо тільки за декілька місяців? Крім того, у багатьох насправді ніяких боргів не виявилося. Як розповів “Апострофу” один столичний мешканець, отримавши таку платіжку, він звернувся за уточненням в компанію, і йому пообіцяли розібратися, а через деякий час повідомили, що вони помилилися.

Але ж багато хто платить, не розібравшись.

“Якщо вам приходять якісь штрафи, донарахування, не поспішайте платити, – радить Сергій Дяченко. – Іноді буває навіть так, що кілька місяців (заборгованість) висіла, а потім – раз, і зникла, мовляв, розібралися. А якщо заплатиш, потім можеш і не повернути”.

До речі, з липня кияни почали отримувати в квитанціях за опалення додатковий платіж. Людям пропонують заплатити за тепло авансом, щоб під час опалювального сезону платити менше. Логіка в цьому, безумовно, є, з огляду на те, що нас лякають подорожчанням опалення на 20-30% вже восени.

Але наскільки прозорим є такий механізм? Як дізнатися, скільки насправді коштуватиме опалення в осінньо-зимовий період без урахування зроблених авансових платежів?

Залишається тільки вірити на слово “комунальникам”. Але, як бачимо, особливої довіри до них в українців немає.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии