В Україні стартувала податкова амністія. Вона розрахована насамперед на тих, то виживав в хаосі “лихих 90-х” і гнув спину за копійки на чужині. При цьому влада вважає, що всі ці люди працювали нелегально, а тому не платили податки до українського бюджету. Відповідно, якщо в українця знайдуть “зайві” квадратні метри або не до кінця “убите” авто, до нього можуть з’явитися питання з боку податкових органів. Але вихід є – заплатити податок, і після цього, так би мовити, спати спокійно. “Апостроф” з’ясовував, кому варто скористатися добровільним декларуванням майна і доходів, кому нема про що турбуватися, і які є підводні камені для тих, хто, все ж таки, повірить в черговий раз державі.

Приносьте ваші грошики

З 1 вересня в Україні стартувала так звана “податкова амністія”. Громадяни України, які з якихось причин володіють статками, з яких вони не сплатили податки, мають можливість оголосити про ці статки, пред’явити їх державі і заднім числом сплатити з відповідних сум податок за відносно невисокою ставкою. Після цього вважатиметься, що задекларовані кошти є повністю законними.

Задекларувати і амністувати свої гроші може будь-який громадянин України, окрім осіб які після 2005 року хоча б один раз подавали майнові декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції, – тобто депутатів і чиновників. Важливо підкреслити, що під час амністії прощаються не всі правопорушення, а лише ті, що пов’язані з ухиленням від сплати податків. Тож задекларувати і узаконити не можна майно та кошти, отримані шляхом вчинення інших злочинів: хабарництва, шахрайства, грабунків, торгівлі наркотиками чи зброєю тощо.

Амністія буде проходити протягом одного року і закінчиться 31 серпня 2022 року. Для того, щоб узаконити свої активи, громадянин України має подати в податкові органи спеціальну декларацію, в якій повинні міститися дані про всі наявні у нього гроші, з яких не сплачено податки, та на майнові активи, придбані за такі гроші, із зазначенням їхньої вартості. Перед поданням декларації кошти у національній та іноземній валюті, а також у банківських металах, необхідно розмістити на спеціальних банківських рахунках.

Після того, як податкова належним чином перевірить декларацію, громадянин повинен буде сплатити визначений законом збір, і тоді гроші і активи стануть вважатися такими, з яких сплачено всі податки і збори.

Розмір збору відрізняється в залежності від виду активів.

Для валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні, а також рухомого і нерухомого майна, що знаходиться на території держави, застосовується ставка в розмірі 5% в тому випадку, якщо декларант одразу сплачує повну суму збору. В той же час, він має право сплатити належний збір протягом трьох років рівними сумами кожного року. В цьому випадку ставка збору сумарно складе 6%.

Валютні цінності, що розміщені на рахунках в іноземних банках або зберігаються в іноземних фінансових установах, а також майно, що знаходиться або зареєстроване за кордоном, обкладаються за ставкою 9%. В цьому випадку також можна обрати порядок виплати збору протягом трьох років. При цьому ставка зростає до 11,5%.

І, нарешті, існує спосіб радикально зменшити ставку оподаткування, придбавши за кошти, що підлягають декларуванню, державні облігації України з терміном обігу не менше одного року і без права дострокового погашення. Якщо придбати такі облігації з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання спеціальної декларації, ставка збору з їхньої вартості складе всього 2,5%. Або 3%, якщо декларант, знову ж таки, обрав варіант сплати рівними частинами протягом трьох років.

Хто може не подавати декларацію

Таким чином протягом року кожний громадянин України повинен буде зробити свій вибір і вирішити, чи подавати йому добровільну декларацію, чи ні. І те, і інше рішення матиме певні правові наслідки. Ті, хто подадуть декларацію, теоретично зможуть легалізувати раніше отримані неоподатковані доходи і вільно ними користуватися. Проте вони стануть об’єктами пильної уваги з боку податкових органів, що в умовах України може тягнути за собою наслідки, які важко передбачити.

Якщо ж громадянин протягом року не подасть декларації, то, згідно з законом, це буде трактуватися, як офіційна заява про те, що він не має коштів, які підлягають декларуванню. Відповідно, якщо припустити, що колись в майбутньому держава все ж таки виявить у такого громадянина неоподатковані кошти чи майно, його провина ще буде обтяжена тим, що він раніше зробив неправдиву заяву.

Фото: Getty images

Втім, турбуватися про декларування потрібно не всім. Згідно з законом, існує певна кількість майна, щодо якої держава згодна вважати, що з неї сплачені всі податки, якщо навіть людина не подала декларацію. До такого майна можуть входити:

– грошові кошти або банківські метали на суму до 400 тисяч гривень (за нинішнім курсом близько 14,8 тисячі доларів);

– квартира площею до 120 квадратних метрів або будинок площею до 240 квадратних метрів.

– земельні ділянки, сукупний розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної Земельним кодексом України;

– один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб i більше, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна 3 і більше літрів і середньоринкова вартість якого перевищує 400 тисяч гривень, мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 кубічних сантиметрів, літака, гелікоптера, яхти, катера). Тобто йдеться, про не надто шикарний сімейний легковик вартістю до 14,8 тисячі доларів.

Якщо ваше наявне майно не перевищує зазначених вище меж, про подачу декларації турбуватися не варто: держава “вірить”, що ви сплатили всі належні податки і обіцяє не копирсатися в його походженні.

Працював за кордоном? – заплати

Звичайно, після офіційного початку амністії виникає питання, наскільки високим буде інтерес до цієї акції, і хто ці люди, які прийдуть до податкової легалізувати свої “ліві” доходи.

Судячи з тексту закону, він не розрахований на те, що в амністії візьмуть участь олігархи і чиновники, які за останні десятиліття нажили величезні статки, і у суспільства є великі підозри, що не всі ці гроші отримані чесним шляхом зі сплатою всіх належних податків.

“Амністія дійсно могла б бути цікавою тим людям, які стрімко розбагатіли за роки Незалежності, – говорить експерт з податкового планування Олексій Тройніков. – Проте як раз їх закон позбавляє такої можливості. Бо практично всі вони в той чи інший час або обиралися депутатами, або займали якісь посади на державній службі. А для таких осіб закон робить виняток”.

Натомість, за словами міністра Кабінету міністрів Олега Немчінова, уряд переважно розраховує, що свої статки задекларують небагаті люди, які все життя працювали за зарплату.

“У 90-тих роках, коли система сплати податків і нарахування заробітної плати була достатньо “чорною”, багато людей отримували свої законно зароблені гроші не в зовсім законний спосіб, – заявив міністр в одному з інтерв’ю напередодні старту кампанії з добровільного декларування. – Тобто, йдеться про так звані зарплати у конвертах. Окрім того, у 2000-х роках досить багато українців почало працювати в Європі на заробітках. Вони, зазвичай, теж працювали нелегально і у незаконний спосіб набули свої статки і придбали нерухомість”.

Таким чином виходить, що сьогодні держава за власну неспроможність побудувати податкову систему, забезпечити економічне зростання і робочі місця хоче примусити заплатити людей, які в скрутні 90-ті виживали, як уміли, заробляючи на прожиття.

І, здається, уряд має намір виходити із презумпції винуватості, одним махом оголошуючи, що мільйони українських заробітчан, що були вимушені покинути країну через важкі економічні умови, всі без винятку працювали нелегально і не платили податків. Тож тепер мають отримати амністію, заплативши податок в бюджет України, а не тих країн, де вони заробили гроші. Доводити, що конкретна людина дійсно працювала за кордоном нелегально, уряд не збирається.

Кому потрібна амністія

Важливим є також питання, для чого амністія потрібна людині, яка володіє коштами. Адже сьогодні ці люди не відчувають жодних проблем при користуванні ними. Проте уряд працює над тим, щоб такі проблеми незабаром з’явилися.

“Наразі в розробці перебуває закон про непрямі методи контролю за доходами, – розповів “Апострофу” радник голови правління “Кредитвест банку” Василь Невмержицький. – Передбачається, що він буде прийнятий до кінця року. Тоді податкова отримає можливість бачити витрати громадян і порівнювати їх з доходами. І, якщо людина систематично витрачає більше, ніж заробляє, у податківців, звичайно з’являться до неї питання”.

Фото: Getty images

Проте поки що погроза майбутнього контролю з боку держави не справляє великого враження на населення, яке протягом трьох десятиліть Незалежності вигадало тисячу і одну схему обходу різного роду державних обмежень і заборон. І високий рівень корумпованості державного апарату тільки сприяє роботі цих схем. Так що чергова спроба “закручування гайок” найімовірніше призведе лише до виникнення ще одного джерела корупції.

Відтак великих черг громадян, що прагнуть амністії капіталів, перед податковими адміністраціями поки що не очікують навіть в уряді. Це побічно визнав навіть міністр фінансів Сергій Марченко, який повідомив, що доходи від амністії не закладаються в державний бюджет наступного року.

Проте певний попит на амністію може виникнути серед тієї частини підприємців, які підходять під критерії закону (ніколи не займали державних посад і не обиралися в депутати) і мають певні інтереси за кордоном, вважає Олексій Тройніков.

“Наприклад, такий підприємець хоче дати дітям закордонну освіту, чи заснувати в котрійсь з європейських країн фонд свого імені, – говорить експерт. – Звичайно при цьому у нього спитають, наскільки законним є походження його коштів. Тому, якщо він не впевнений, що може довести їх повну чистоту, то може спробувати пройти процедуру податкової амністії в Україні. Проте репутація України є такою, що виникають серйозні сумніви, чи вважатимуть відповідні служби Австрії чи Швейцарії видані у нас довідки про амністію документами, що заслуговують на довіру. І, якщо виявиться, що ні, тоді доцільність такої амністії взагалі стане дуже сумнівною. Бо в Україні у цього підприємця і так все в порядку”.

Спецрахунок – справа недешева

Українські банки, за словами Василя Невмержицького, вже готуються до амністії, в якій їм відводиться досить значна роль, адже, нагадаємо, перш ніж задекларувати кошти в податковій, їх потрібно буде внести на спеціальний рахунок.

“На сьогоднішній день клієнти банків досить активно цікавляться порядком відкриття спеціалізованих рахунків, – повідомив експерт. – Це говорить про те, що попит на дану послугу існує. Проте банки поки що не розпочали процес відкриття таких рахунків, оскільки залишаються ще питання, пов’язані з правилами їх функціонування. Тому, остерігаючись неприємностей, банки очікують більш докладних роз’яснень всіх нюансів з боку Національного банку і податкової”.

Згідно з законом, поточні рахунки для цілей одноразового добровільного декларування будуть діяти в спеціальному режимі. До виплати належного збору власник не зможе зняти з них гроші чи перевести іх на інші рахунки.

І лише після того, як податкова інспекція проведе перевірку декларації, і буде сплачено належний за законом збір, з’явиться можливість вивести гроші з рахунку: забрати готівкою чи переказати на свій поточний рахунок. І тоді вже вільно ними користуватися.

При цьому слід зазначити, що спеціальний рахунок можна буде відкрити не в кожній установі, оскільки закон не встановлює вимог до банків, які б зобов’язували їх відкривати такі рахунки.

“Банки є комерційними організаціями, які самостійно визначають напрямки власної діяльності, виходячи з власної бізнес-стратегії, – говорить Василь Невмержицький. – Тому спеціалізовані рахунки відкриватимуть тільки ті з них, які вирішать, що ця послуга є важливою для їхніх клієнтів і вигідною для них самих”.

Вартість послуги із відкриття та обслуговування рахунків для амністії також не регулюється державою. Її буде визначати кожен банк самостійно, виходячи з тих ризиків, які несе банк у зв’язку зі здійсненням такої послуги, ймовірної кількості людей, які нею скористаються, а також власних витрат на оформлення всіх належних документів, проведення фінансового моніторингу внесених на рахунки коштів тощо.

“Найімовірніше це буде певна частка від задекларованої суми, можливо, 2-3% з встановленням нижньої межі платежу,” – вважає Невмержицький.

У випадку, якщо громадянин вирішить задекларувати нерухоме майно, транспортні засоби або якісь інші негрошові цінності, він також повинен буде сплатити за послуги оцінювачів. Тож тим людям, які зважаться все ж таки на декларування своїх капіталів, доведеться включити до своїх кошторисів, окрім суми власне державного збору, додаткові платежі, які значно збільшать їхні витрати на амністію.

Комментарии