Money locked up in chain with lock. Concept for Secure investing. Savings. Retirement.

Оголошена в Україні з 1 вересня амністія капіталів проходить досить мляво. Це пов’язано з тим, що у податкових ухилістів і «тіньовиків» практично немає стимулів для «засвітки» своїх доходів і майна. Крім того, банки, в яких мають розміщуватись легалізовані кошти, також не горять бажанням брати на себе додатковий клопіт. «Апостроф» з’ясовував, що не так із амністією та чи можна виправити ситуацію.

Курс на провал

Добровільне декларування або податкова амністія триває в Україні вже два місяці. Як повідомив на своїй сторінці у Facebook ідеолог цієї акції, голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, за цей час громадяни задекларували 150 мільйонів гривень, а державний бюджет отримав 6,9 мільйона гривень додаткових надходжень. На думку парламентаря це є помітним успіхом влади.

«З кожним днем динаміка покращується, громадяни подають все більше декларацій, проблем ані з відкриттям рахунків в банках ані з поданням декларацій немає,» — похвалився депутат.

Втім, багато хто не поділяє оптимізму Данила Гетманцева. В першу чергу звертає увагу на себе вкрай невеликий темп декларування. Якщо він збережеться, то протягом року, що відведено на амністію, (вона повинна закінчитися 31 серпня 2022 року) задекларована сума ледве досягне 1 мільярда гривень. Враховуючи, що за різними оцінками в «тіні» знаходиться від 25% до 35% української економіки, а кількість готівки на руках у населення за даними Національного банку України (НБУ), складає 594 мільярди гривень, то це вкрай незначна частина від тих коштів, які насправді мали б бути амністовані і оподатковані.

До того ж, варто нагадати, що добровільному декларуванню підлягають не лише грошові кошти, але й інші форми власності: корпоративні права, цінні папери, нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, предмети мистецтва тощо. І, зважаючи на те, що жодних відомостей про успіхи в частині декларування цього майна держава не публікує, можна припустити, що це — ті ще успіхи.

Тож на сьогоднішній день хід податкової амністії виглядає скоріше не перемогою влади, а повним провалом.

Бідних просять не турбуватися

Нагадаємо, що податкова амністія полягає у в тому, що протягом одного року (з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року) громадяни можуть задекларувати наявне у них майно, придбане без сплати податків.

Після цього їм доведеться сплатити податок, величина якого може складати від 5% до 11,5%.

Зокрема для валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні, а також рухомого і нерухомого майна, що знаходиться на території держави, застосовується ставка в розмірі 5% в тому випадку, якщо декларант одразу сплачує повну суму збору. В той же час, він має право сплатити належний збір протягом трьох років рівними сумами кожного року. В цьому випадку ставка збору складе 6%.

Валютні цінності, що розміщені на рахунках в іноземних банках або зберігаються в іноземних фінансових установах, а також майно, що знаходиться або зареєстроване за кордоном, обкладаються за ставкою 9%. При цьому також можна обрати порядок виплати збору протягом трьох років, і тоді ставка виростає до 11,5%.

Найнижча ставка податку встановлена на той випадок, якщо громадянин придбає за кошти, що підлягають декларуванню, державні облігації України з терміном обігу не менше одного року і без права дострокового погашення. Якщо придбати такі облігації з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання спеціальної декларації, ставка збору з їхньої вартості складе всього 2,5%. Або 3%, якщо декларант, знову ж таки, обрав варіант сплати рівними частинами протягом 3 років.

При цьому, якщо кількість майна громадянина не перевищує певних, меж, подавати декларацію не потрібно. Закон встановлює ці межі на такому рівні:

— грошові кошти або банківські метали на суму до 400 тисяч гривень (за нинішнім курсом близько 14,8 тисячі доларів);

— квартира площею до 120 квадратних метрів або будинок площею до 240 квадратних метрів.

— земельні ділянки, сукупний розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної Земельним кодексом України;

— один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб i більше, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна 3 літри і більше і середньоринкова вартість якого перевищує 400 тисяч гривень (близько 14,8 тисячі доларів), мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 кубічних сантиметрів, літака, гелікоптера, яхти, катера).

Якщо ваше майно вписується у зазначені рамки, то держава погоджується повірити вам на слово, що ви здобули його законним шляхом, сплативши всі належні податки.

Навіщо амністія тим, кому і так добре

В чому ж причини більш ніж скромних успіхів податкової амністії? На думку експерта з податкового планування Олексія Тройнікова, головна особливість нинішньої податкової амністії в тому, що вона не створює стимулів для легалізації статків.

«Припустимо, громадянин задекларував наявне у нього майно і сплатив визначений законом податок, — говорить експерт. — Які переваги це йому дає у порівнянні з громадянами, які цього не зробили? На сьогоднішній день — ніяких. Тобто людина просто втратила 5-9% від своїх коштів і нічого не отримала взамін. Навіщо це їй потрібно?»

Для того, щоб податкова амністія пройшла успішно, держава повинна була оголошувати її одночасно з введенням контролю за доходами і витратами громадян, вважає Тройніков. В цьому випадку люди, які володіють значними неоподаткованими активами, відчували б дискомфорт через неможливість вільно користуватися цими активами, оскільки при значних операціях доводилося б пояснювати їх походження. І цей дискомфорт примушував би громадян легалізувати отримані раніше доходи.

На сьогоднішній день поки що контроль за видатками в Україні не здійснюється, тож жодних проблем при грошових операціях громадяни не відчувають, незалежно від того, сплатили вони податки зі своїх активів, чи ні.

Представники влади погрожують тим, що в майбутньому методи непрямого контролю за доходами будуть впроваджені, і ті, хто сьогодні не задекларував майно, в майбутньому матимуть проблеми. Проте поки що відповідних законів, які громадянин міг би вивчити, оцінити ступінь ризику і ухвалити для себе свідоме рішення, варто чи не варто іти на податкову амністію, немає. А невизначених погроз з боку влади українські громадяни чули вже багато і давно перестали їх боятися.

«Люди просто так не стануть декларувати власні статки і, до того ж, платити з них податки, — говорить Олексій Тройніков. — Вони повинні відчути, що декларація якимось чином полегшить їхнє життя. Тому, скоріше за все, коли будуть розроблені та ухвалені закони про моніторинг доходів і видатків, владі доведеться оголосити ще одну амністію. І якщо ці закони будуть достатньо адекватними, нова амністія має шанс стати більш успішною, ніж нинішня».

Ще одна особливість нинішнього декларування полягає в тому, що вона не відповідає принципу рівності всіх перед законом. Нагадаємо, що відповідно до закону, подавати декларацію не повинні особи, які після 2005 року хоча б один раз подавали майнові декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції. Тобто від декларування звільнені всі, хто протягом останніх 15 років хоча б раз обирався депутатом чи обіймав керівну посаду на державній службі.

Можливо теоретично таке положення закону пояснюється тим, що доходи «слуг народу» амністії не підлягають і мають бути оподатковані «по повній». Але практичний досвід українських реалій показує, що не за зарплатою розкішне життя депутатів і чиновників практично ніколи не привертає уваги податкових, правоохоронних чи антикорупційних органів. Тож фактично на сьогоднішній день ситуація виглядає таким чином, що ті громадяни, які займали посади на державній службі, не повинні платити податку зі свого майна, а ті, кому в житті так не пощастило, мають пройти процедуру амністії і розпрощатися з частиною своєї власності.

«Для того, щоб амністія була успішною, вона має бути одна для всіх, — вважає Олексій Тройніков. — І після того, як чиновники і депутати задекларують доходи і сплатять податки, нехай вони пояснять виборцям, звідки вони взяли своє майно».

Банки не хочуть зв’язуватися

Не в захваті від процедури податкової амністії не лише самі платники податків, але й банки, на які покладено функцію прийому декларованих коштів.

Згідно із законом, громадянин, що бажає задекларувати грошові кошти, повинен віднести їх до банку і покласти на спеціальний рахунок. А після того, як ці кошти будуть амністовані, і податок перерахований в бюджет, громадянин зможе ними розпоряджатися на власний розсуд: знову перевести у готівку, залишити на рахунку чи здійснити необхідні покупки.

Проте банки вкрай неохоче надають послуги з відкриття спеціалізованих рахунків.

«Причина полягає в тому, що на банк покладається обов’язок здійснювати фінансовий моніторинг задекларованих коштів, — розповів «Апострофу» на умовах анонімності співробітник одного з банків. — І відповідальність за якісь похибки в проведенні цього моніторингу дуже висока: штрафи, що можуть сягати розміру капіталу банку, або відкликання ліцензії. Для нормально працюючих банків такий ризик занадто високий, і вони не бажають мати справу зі спеціальними рахунками».

Відтак, за словами джерела, на сьогоднішній день відкриттям спецрахунків займаються три державних банки, яких до цього змушує уряд. Приватні установи поки що утримуються від запровадження такої послуги.

«Оскільки проведення амністії є ініціативою держави, то правильно було б, якби вона сама і вирішувала всі питання, що стосуються походження коштів, не перекладаючи цю функцію на банки, — говорить банкір. — Для цього варто було б прийняти поправки, згідно з якими банки лише приймали б готівку і розміщували її на рахунках, а фінансовий моніторинг покладався б на державні органи. Тоді інтерес банків до таких операцій був би значно вищим».

Якщо ж уряд і НБУ все ж таки зобов’яжуть банки займатися відкриттям спецрахунків, то вони, скоріше за все, встановлять на ці послуги «загороджуючі» тарифи, які відіб’ють у клієнтів охоту до них звертатися.

Що стосується громадян, то на думку співрозмовника, їхнє обережне ставлення до декларування пояснюється тим, що вони не впевнені, що фіскальні органи не скористаються отриманою інформацією для репресій.

Адже разом із коштами громадянин зобов’язаний подати декларацію, де він зазначає їх походження. І, наприклад, він вкаже, що довгий час отримував зарплату в конверті. Яка гарантія, що податківці не відправляться до його роботодавця з посиленими перевірками? А роботодавець, в свою чергу, не звільнить працівника, який став причиною таких неприємностей?

Також потенційні декларанти не впевнені в конфіденційності інформації, яку вони нададуть державі. В українських реаліях відомості, які мають бути таємницею між громадянином і державою, дуже часто витікають назовні і продаються практично кожному бажаючому.

«Звичайно, люди побоюються за безпеку свого майна і власну безпеку в разі, якщо інформація про їхні статки стане відомою громадськості і представникам криміналітету,» — говорить банкір.

Тож, схоже на те, що головна причина, через яку задумана владою податкова амністія пробуксовує, полягає в тому, що вона не вигідна ані власникам майна, ані банкам, які повинні приймати задекларовані кошти. І для того, щоб вона дійсно призвела до масової легалізації доходів, державі доведеться запропонувати учасникам більш дієві стимули і більш вигідні та справедливі правила гри.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии