Росія веде війну на знищення України та виправдовує геноцид українців — саме це робить кремлівський політтехнолог Тимофій Сергійцев у статті «Що Росія має зробити з Україною» на держресурсі РИА «Новости». У цьому новочасному «Майн кампф» Сергійцев пояснює, чому Росія має знищити мільйони українців, чому назва «Україна» має зникнути, чому українців, що залишилися, потрібно помістити в концентраційні табори заради «великої ідеї Росії». Про те, хто такий Сергєйцев, як він був в минулому пов’язаний з Україною, а також про те, хто з кремлівського керівництва вже почав йому підспівувати — читайте в матеріалі «Апострофа«.

«Життєвий простір» та українське питання по-новому

На програмний рашистський матеріал, який вийшов на РИА «Новости» 3 квітня, звернули увагу не лише в Україні, але й у світі. Чому? Бо в ньому говориться про безкомпромісне знищення України як держави, а також складові цього процесу:

  • Повну деукраїнізацію населення (масові репресії передбачені прямо);
  • Знищення української освіти та культури, цензура протягом щонайменше одного покоління;
  • Повний контроль з боку Росії (яка визначається як переможець та окупаційна сила) щонайменше на 25 років;
  • Допомога в економічному відновленні та відбудові визнається недоцільною;
  • Нейтральний статус зарезервований лише для «католицької провінції» (Західної України в складі п’яти областей), яка «навряд чи увійде до складу проросійських територій» – під загрозою «негайного продовження воєнної операції».

На цей відвертий прояв рашизму відреагував президент Володимир Зеленський.

«Коли світ жахнувся, побачивши тіла вбитих у Бучі, на сайті РИА Новости була опублікована стаття з обґрунтуванням геноциду українців. Її назва доволі красномовна: «Що Росія повинна зробити з Україною». Це не просто текст, це один з доказів для майбутнього трибуналу проти російських воєнних злочинців», — сказав президент Зеленський у зверненні до парламенту Румунії того ж дня.

«По суті, в цій статті описується чіткий і прорахований порядок знищення всього, що робить українців українцями, та й самих наших людей – тих, кого не вдасться зламати і підкорити», — зазначив голова української держави. Також Зеленський зазначив, що у даному матеріалі прямо говориться про те, що рф хоче провести «деукраїнізацію» і «деєвропеізацію» України, навіть назву нашої держави хоче стерти, а загибель якнайбільшого числа наших людей у війні тільки вітається.

«Я хочу, щоб ви мене зрозуміли: вони навіть не ховаються. Вони відкрито кажуть про мету вторгнення на територію України. Якби наша армія не вистояла, якби наш народ не піднявся на захист нашої держави, вони б зробили те, що зробили в Бучі, але на всій території України», — сказав президент, додавши, що на тимчасово окупованій території тероризували навіть тих, у кого у будинку знаходили національну символіку України, не щадили вчителів та навіть вихователів дитсадочків.

То хто ж автор маніфесту «звичайного фашизму», як висловився міністр закордонних справ Латвії Едгар Ринкевіч?

Новий міні-Геббельс

У 1990-х роках і на початку 2000-х серед українських еліт панувала думка, що вітчизняні політтехнологи суттєво поступаються росіянам. Як в плані організації штабів, так і продукуванні смислів. Тому в Україні задіювалися різні російські політтехнологи, серед яких був і автор цього відверто нацистського маніфесту Тимофій Сергєйцев. За інформацією джерел «Апострофа», уперше він «наслідив» тут ще у 1998 році на парламентських виборах, працюючи у штабі Віктора Пінчука. Його через того ж Пінчука залучили до президентської кампанії 1999-го року у штабі Леоніда Кучми.

Утретє до послуг цього персонажа звернулися у 2004 році. Тоді він зі своїми товаришами Іскандером Валітовим і Дмитром Куликовим працював у таємному штабі кандидата у президенти Віктора Януковича у Музейному провулку. Безпосередньо ці троє входили до кола українського політтехнолога Володимира Грановського. Саме Сергейцеву приписують деструктивну ідею ролика про три сорти українців, на які їх поділять в разі перемоги Віктора Ющенка. Власне, з реалізації цієї технології у наше суспільство було вкинуто небезпечну ідеологію регіонального розколу. На жаль, Віктор Ющенко, ставши президентом, не наполіг на розслідуванні діяльності російських технологів таємного штабу Януковича. Тому Сергєйцев і його друзі повернулися в Україну у 2009 році, активно долучившись до передвиборчої кампанії кандидата у президенти Арсенія Яценюка. Наскільки відомо, Арсенію Петровичу їх порадили люди, пов’язані з Пінчуком.

Передвиборча кампанія Яценюка була, м’яко кажучи, дивною. Дуже агресивною. Як за смислами, так і за зовнішньою рекламою. Виборець досі бачив іншого Яценюка, конструктивного молодого політика, який працював з позитивними проукраїнськими меседжами. У першому турі він посів четверте місце, пропустивши вперед Віктора Януковича, Юлію Тимошенко і Сергія Тигіпка. Тобто, Сергєйцев з партнерами кампанію Яценюка провалили. Хоча виглядала вона відверто недешевою.

«Українські політтехнологи знають і «брата-політтехнолога» Тимофія, Дмитра Куликова — це відомі персонажі. Довго жили в Україні, знайомі з політичним класом. Перший працював у Яценюка, бачили його і у штабі Кличка. Але я не знаю жодної успішної кампанії, в якій він брав би участь та досяг заявленого ним результату. Тобто вони з братом дорогі але слабкі технологи, такі собі «аксесуари» часів 2000-початку 2010-х років в Україні, такі собі «Бентлі» для політкласу тих часів», — каже «Апострофу» політтехнолог Віталій Кулик.

Він додає, що у дуета Сергєйцев-Куликов є колега, класик пострадянської політтехнології, автор підручника з виборчих політтехнологій, за яким багато хто вчився – Сергій Полуектов. Він говорить приблизно те саме, що й Сергейцев – про «ядерного Путіна», який не може програти, і про зникнення «бандерівської України» через репресії. В схожому дусі формулюють свої ідеї і російські фашисти Олександр Дугін та Олександр Проханов.

Але повернемось до Сергейцева. Останній раз коли він намагався продати свої послуги в Україні — був жорстко посланий, каже Кулик. Загалом, коли вони з братом приїхали в Україну після 2004 року, то не розуміли реальності, жили в якійсь бульбашці сприйняття. До речі, коли брати малювали карту «трьох сортів українців», то намагались продати концепцію про 20% «упоротих укропів», 20% проросійських і 60% пофігістів. Це Сергейцев та Куликов намагались продавати в Україні і після 2014 року, не розуміючи країни, в якій хотіли працювати.

Після того, як Київ не «взяли за 4 дні», у Кремлі почалися внутрішні конфлікти. І схоже на те, що «партія війни» вирішила підписатися невдахою Сергейцевим, який і озвучив маніфест рашизму як нацизму 21 століття, опублікувавши його на рупорі роспропаганди. З одного боку це, звісно, розписування у власній некомпетентності та профнепридатності як технолога. З іншого, такі ідеї поділяє більша частина політичного класу Росії, зараженого вірусом рашизму.

«Методолог» під омофором Кремля

Сергейцев належить до методологічного руху, або як його ще називають «діяльнісного підходу», який фокусується не на вивченні,а на зміненні буття. Цей рух ще за часів СРСР започаткували філософи Георгій Щедровицький і Олександр Зіновьєв. При «совку» за методологами закріпилася слава інтелектуалів-дисидентів. Але після розпаду Союзу той-таки Зіновьєв, добре знаний як автор терміну «гомо советикус», став палким антизахідником. Син Георгія Щедровицького Петро Щедровицький подався у політтехнологи і разом зі своїми партнерами Єфимом Островським і Сергієм Градировським сформулював ключові скріпи ідеології «русского міра», хоча етнічно всі троє не є росіянами.

Петро Щедровицький раніше неодноразово бував в Україні, виступав з лекціями і тут багато хто досі вважає його гуру політичних технологій, а маніпулятивні ігри методологів зі смислами й образами – зразком якісного впливу на свідомість виборця. Проте спроби їх скопіювати в Україні не мали значного результату. Навпаки, викликали протилежний ефект.

«Сергейцев — радник Кирієнка і член Зіновьєвського клубу, який створила вдова філософа Зіновьєва Ольга. Цей клуб — розсадник українофобії і печерного антизахідництва. Зараз всі обсмоктують свіжу статтю Сергейцева на РІА Новости. Але почитайте інші статті методологів, послухайте їхні виступи. Для них мова – не культурне досягнення народу, а знаряддя війни. Як і російська церква, як ностальгія певної частини громадян по СРСР. Вони роками всаджували штучні міфи в голови своєму населенню. Перетворили їх на мільйони невиліковних шизоїдів», — каже джерело «Апострофа».

Експерт додає, що при Путіні рух методологів став сектою наближених до спецслужб осіб, які фактично сформували ідеологію сучасної Росії. Найвідоміші методологи у владних кабінетах – екс-прем’єр недорейху, а нині заступник голови АП кремлівського фюрера Сергій Кирієнко і його протеже, голова адміністрації Путіна Антон Вайно. До слова, обидва не є етнічними росіянами: це важливий штрих для розуміння фейковості ідеології захисту росіян.

За словами Віталія Кулика, школа методології працює з мисленням та мовою, а її деформований варіант у вигляді постмодерністського відгалуження ми бачимо у Антона Вайно, Сергєйцева, Кирієнка та інших. Для Сергєйцева не існує об’єктивної реальності, він вважає, що її можна сконструювати, а потім нав’язати за допомогою зброї, пропаганди, економічного диктату, змусити жертву повірити в те, що вона сама у всьому винна, стверджує експерт.

На його думку, називати методологом Сергєйцева все-таки не можна, він належить до мейнстріму, заданого колишнім радником Путіна, «грушником» та ідеологом «русскої весни» Владиславом Сурковим, а це чистої води інструментальний постмодернізм. Тобто абсолютний морально-етичний релятивізм: відмова від визнання будь-яких цінностей і принципів та підведення всього під свої задачі, фактично конструювання реальності. Про це добре написано в Дугіна і того ж Суркова, які біля методологів хіба що поряд проходили.

Стаття Сергейцева – не труд самотнього блазня, а результат роботи команди, адже «гра» – типовий інструмент методологів, і її результат зазвичай вважається плодом колективної творчості, вважає експерт-міжнародник Олексій Кафтан.

На його думку, ця команда продовжить свою діяльність попри подальші втрати. В них є місія, є план і є стратегія, жертви ж передбачені та неминучі, а сам наратив «нацистської України», і освячена ним дегуманізація українців – частина плану. До речі, Володимир Мединський, голова російської делегації на переговорах з Україною та відкривач зайвої хромосоми, за певними свідченнями теж пов’язаний із щедровитянами.

Мабуть, коротко думку всієї верхівки недорейху висловив підручний карлик нинішнього фюрера, Дмитро Медведєв.

«Не варто дивуватися, що Україну, яка ментально перетворилася на Третій рейх, яка записала в підручники з історії імена іуд та нацистських посіпак, його ж доля і спіткає. Туди їй і дорога, такій Україні! Як і окремим виродкам, які вважають себе вправі подібну Україну представляти» , – сказав він.

Судячи з цієї цитати та інших недвозначних сигналів, зокрема, від Рамзана Кадирова, який досі хоче «перемогти шайтанів та взяти Київ», гору в російській верхівці беруть саме прихильники війни на знищення, виховані щедровитянами-постмодерністами на зразок Сергейцева. В таких умовах реальними для нас є лише тимчасові перемир’я з рашистами, які треба використати для максимального посилення нашого захисту – адже угода з людожерами не значить нічого…

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии