Україна стала ще на один крок ближче до членства в Європейському Союзі — країн ЄС скасували всі обмеження на вітчизняний експорт, які діяли навіть у рамках зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Ввізне мито також зняли Велика Британія та Канада. Крім того, Україна заповнила другу частину анкети для набуття статусу кандидата в члени Євросоюзу. «Апостроф» з’ясовував, як це допоможе українському бізнесу, та які на сьогодні є бар’єри для постачання вітчизняної продукції на європейські та світові ринки.

Британія задає тон

Допомога західних демократій Україні не обмежується лише постачанням зброї. Усвідомлюючи, що війна, яка супроводжується людськими втратами, руйнуванням інфраструктури, втратою територій і блокадою морських портів, завдає великох шкоди українській економіці, партнери вживають заходів для того, щоб підтримати нашу країну. Причому окрім прямих грошових вливань, які поповнювють державний бюджет, країни Заходу роблять кроки, які дозволять українській економіці краще працювати і експортувати більше власної продукції.

Так, під час нещодавнього візиту в Україну прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо стало відомо, що Оттава вирішила на рік скасувати всі мита на українські товари.

Але першою з подібною ініціативою виступила Велика Британія, яка оголосила про зняття всіх мит і квотних обмежень ні будь які українські товари. Таким чином українські експортери отримали вільний доступ на ринок Альбіону. При тому, що, на відміну від Канади, з Великою Британією Україна поки що не має зони вільної торгівлі.

Невдовзі цю ініціативу підтримав і ЄС. Єврокомісія оголосила про скасування на рік всіх обмежень на імпорт до країн союзу українських товарів. Йдеться про всі промислові мита, аграрні мита і квоти, систему вхідних цін, антидемпінгових мит і захисних мит.

Тож протягом найближчого року Україна працюватиме фактично в режимі спільного ринку з європейськими країнами, що дозволить вітчизняним виробникам активізувати експортні операції. Важливість цієї події важко переоцінити, адже ЄС є основним торговим партнером України. В минулому році на нього припало 39,5% зовнішньої торгівлі. Експорт українських товарів до ЄС склав 26,7 мільярда доларів.

До того ж, прийняте рішення сприятиме пожвавленню торгівлі не лише з країнами Євросоюзу.

«З огляду на те, що наразі ЄС є головним торговим шляхом для всього українського експорту, таке рішення дозволить розвивати логістику на треті країни. Це важлива підтримка для всієї української економіки», — зазначає перша віцепрем’єр — міністр економіки України Юлія Свириденко.

На її думку, такий режим сприяння українському експорту буде вигідний не лише Україні, але й іншим країнам. Адже світ уже починає відчувати наслідки припинення українського експорту аграрної продукції. Зростають ціни на продукти, в багатьох країнах очікується дефіцит продовольства. Відтак пожвавлення українського експорту дозволить пом’якшити ці проблеми.

«Але головне — таке рішення вже зараз заохочує український бізнес інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС, не чекаючи політичних рішень про членство в ЄС», — говорить Юлія Свириденко.

Така форма допомоги, яка дає можливість Україні не чекати на фінансові вливання Заходу, а самостійно заробляти гроші, створювати робочі місця, наповнювати власний бюджет, отримала значну підтримку серед європейських політиків. І серед них вже лунають голоси, які пропонують не обмежувати час дії впроваджених заохочень, а зробити їх постійними.

На підтримку такого рішення зокрема висловився прем’єр-міністр Словаччини Едуард Гегер.

«Щиро підтримую пропозицію Валдіса Домбровскіса (європейського комісара з питань торгівлі — «Апостроф») про зниження до нуля митних тарифів для імпорту з України на рік. Це було одним з пунктів словацького плану для України, який я представив на саміті в Версалі. Але не на рік, а назавжди», — написав він в Twitter.

В будь якому разі, обмеження знімають вже зараз, а у європейських політиків і чиновників є ще рік для того, щоб поміркувати над тим, чи варто їх відновлювати.

Мед, крохмаль і помідори

Які ж саме обмеження знімає для нас Європа, і які галузі української економіки від цього виграють найбільше?

«Угода про асоціацію з Європейським Союзом передбачає, серед іншого, також впровадження зони вільної торгівлі з Україною, — нагадує доцент Київської школи економіки Олег Нів’євський. — Проте за результатами переговорів з цієї зони зроблено винятки для цілого ряду товарів, переважно продуктів сільського господарства. З цих товарів не лише стягується мито, але й впроваджено квоти — граничні об’єми постачання цих товарів в Європу».

Як розповів «Апостофу» координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман, винятки з вільної торгівлі переважно стосувалися обробленої сільськогосподарської продукції, яка має вищу додану вартість, в той час, як найпростішу сировину можна було експортувати без обмежень.

«Це призводило до того, що українські виробники продавали в Європу визначені квотами об’єми продукції за перші місяці року, а потім мусили чекати початку наступного для того, щоб отримати можливість постачання нових партій, — говорить експерт. — Як результат, Україна використовувала свій експортний потенціал не на повну потужність, втрачаючи при цьому доходи і робочі місця».

Наприклад, квота на експорт фруктових соків складала 20 тисяч тон на рік. І українські виробники вже в нинішньому році її повністю закрили. Також вже поставлено до Європи визначені квотою 7800 тон ячмінних круп та борошна, 10 тисяч тон оброблених томатів і 10 тисяч тон крохмалю.

Україна є одним з найбільших постачальників меду в світі. І свою квоту в 6 тисяч тон вітчизняні пасічники заповнили всього за два місяці нинішнього року.

Фото: Pixabay

Тепер всі ці обмеження зняті, і наші виробники отримають можливість торгувати своїми товарами в Європі без жодних обмежень і перепон.

«Це дасть потужний поштовх українським переробним підприємствам, — говорить Олег Гетман. — Дозволить їм збільшити виробництво і створити нові робочі місця. Також можна очікувати інвестицій в створення нових виробничих потужностей в разі, якщо наявні не будуть справлятися з попитом».

Як все це довезти

Проте надто бурхливо святкувати запровадження спільного ринку з Євросоюзом все ж таки ще зарано. Адже, на жаль, Україна виробляє досить мало високотехнологічної продукції. Основні товари нашого експорту — метал і продукти харчування — відрізняються від мікрочипів тим, що багато важать і займають багато місця.

Відтак одразу за зняттям митних бар’єрів постає питання про те, як доправити всі ці товари до покупців. Традиційно основними «торговими воротами» країни були морські порти, через які можна було швидко пропускати значні об’єми вантажів. Проте сьогодні всі українські порти або опинилися в окупації, або заблоковані з моря російським військовим флотом.

Тож зараз здійснювати експорт товарів можна лише сухопутними шляхами через західний кордон. І це породжує величезну кількість логістичних проблем. Адже залізничні і автомобільні шляхи не здатні прийняти сьогодні всі вантажі, які раніше вивозилися кораблями.

«Дуже добре, що ми встигли у 2018 році закінчити будівництво Бескидського тунелю (через українські Карпати між Львівською і Закарпатською областями), — говорить колишній міністр інфраструктури України Володимир Омелян. — Це дало можливість вдвічі збільшити пропускну здатність залізниці в західному напрямку. Проте цього все одно недостатньо».

До того ж, війна диктує певну ієрархію пріоритетів в перевезеннях. В першу чергу залізниця перевозить військові вантажі. За ними йдуть гуманітарні вантажі, призначені для забезпечення основних потреб населення. І лише в третю чергу — товари, призначені для бізнесу і торгівлі.

«Відтак сьогодні можливості залізниці з перевезення зерна складають близько 1 мільйона тон на місяць, тоді як аграрії готові постачати на світовий ринок 6-7 мільйонів тон,» — говорить Володимир Омелян.

Перепонами, які значно сповільнюють рух вантажів залізницею, є також несумісність «радянської» колії в Україні і «європейської» , яку використовують всі наші західні сусіди, а також відсутність достатньої кількості логістичних складів на кордонах з європейськими державами.

Фото: Pixabay

«На сьогоднішній день для провезення товарів через кордон існує тільки одна ділянка колії «радянського» стандарту, що заходить на територію Польщі на 80 кілометрів, також декілька відрізків «європейської» колії біля кордонів України, — розповідає Омелян. — Їх треба терміново ремонтувати і приводити до ладу. Це можна зробити в достатньо стислі терміни, і таким чином значно прискорити товарообіг між Україною і Європою. Також є надія, що співробітництво «Укрзалізниці» з німецькою Deutsche Bahn дасть можливість покращити логістику перевезень».

Більш довгострокові проєкти, на думку експерта, мають передбачати прокладення колії «європейської» ширини до Львова, а згодом і до Києва. Це дозволить провозити поїзди вглиб країни без значних затримок.

Через обмеженість ресурсу залізниці зростає попит на перевезення комерційних товарів автомобільним транспортом. Проте тут виникають власні проблеми. В першу чергу дається взнаки нестача транспортних засобів, в першу чергу зерновозів та бензовозів.

«Окрім того, ми бачимо величезні черги біля автомобільних пунктів пропуску, — говорить Володимир Омелян. — І це не дивно, адже таких пунктів дуже мало. Для порівняння: Польща, на момент вступу до ЄС мала на кордоні з Німеччиною близько 80 пунктів. В той же час на українсько-польському кордоні, який має приблизно таку ж довжину, всього 10 пунктів пропуску. Звичайно, це сильно обмежує можливості транзиту вантажів».

На думку експерта, для розв’язання цих проблем уряду варто рухатися в двох основних напрямках. В першу чергу необхідно збільшувати кількість пунктів пропуску. Будівництво відгалужень доріг до нових точок перетину кордону можна здійснити досить швидко. Укомплектувати нові митниці можна співробітниками, які раніше працювали на східному кордоні і зараз залишилися без роботи.

Другий напрям — збільшення пропускної здатності вже наявних переходів за рахунок вдосконалення процедур.

«Необхідно проводити роботу з польськими, словацькими, румунськими партнерами для впровадження спільного огляду автомобілів, що значно скоротить формальності і дозволить прискорити рух транспорту через кордон,» — каже екс-міністр.

Ще один євростимул

Звичайно, навіть якщо пропускна здатність українських західних кордонів значно збільшиться, це не зніме всіх проблем. Транспортування вантажів залізницею і автомобільним транспортом є суттєво дорожчим, ніж морем. І через це, на жаль, вітчизняні виробники будуть втрачати частину своїх доходів,принаймні до того часу, коли знову отримають можливість використовувати порти.

Склалася парадоксальна ситуація. Незважаючи на те, що світовий ринок вже почав відчувати дефіцит зерна, що призводить до подорожчання продукції, українські продавці вимушені знижувати відпускні ціни.

«Це відбувається через значне зростання транспортних витрат, — пояснює Олег Нів’євський. — Основні ринки збуту українського зерна знаходяться в країнах Азії та Північної Африки. Доставка товару туди морем обходиться близько 30 доларів за тону. Проте зараз, коли зерно необхідно спочатку фурами довезти до котрогось з європейських портів, а потім перевантажити на судно, ціна транспортування зросла до 100-120 доларів за тону. Ця різниця віднімається від ціни, за яку українські аграрії продають свій товар, що призводить до значного зниження їхніх доходів».

Втім, незважаючи навіть на такі неприємності, повне відкриття європейських ринків для українських товарів створює принципово нові можливості для бізнесу і стане стимулом для нових інвестицій в переробку аграрної сировини. А вдосконалення логістики дозволить з часом знизити транспортні витрати і укріпити торгівельні зв’язки з західними сусідами, що стане додатковим стимулом для скорого прийняття України до ЄС.

Тож можна вкотре констатувати, що владімір путін знов всіх переграв, включно із самим собою, ставши чи не головним євроінтегратором України. Щоправда, змусивши український народ платити дуже високу ціну за право бути невід’ємною частиною вільного світу.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии