З початку повномасштабної війни в Україні сталося щонайменше два десятки доведених до кінця замахів на колаборантів, які співпрацювали з росіянами. Окупанти звинувачують в атаках Україну, але хто стоїть за замахами невідомо – це може бути робота партизанів, розбірки місцевих кримінальних угруповань чи ліквідація свідків. На інфографіці «Слово і діло» – кого зі зрадників України та за яких обставин було ліквідовано на окупованих територіях.

Першим колаборантам не пощастило ще на початку повномасштабної війни, у березні-квітні. 2 березня на Луганщині був застрелений Володимир Струк. Він був мером Кремінної, за яким уже затягнувся «шлейф» кримінальних справ за заклики до порушення територіальної цілісності України та вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу.

Як розповів радник глави МВС Антон Геращенко, протягом тижня після вторгнення рф Струк активно зайняв проросійську позицію і був «засуджений народним трибуналом і розстріляний як зрадник за законами воєнного часу».

14 березня у Донецькій області було ліквідовано командира підрозділу бойовиків «ДНР» Тараса Гордієнка, відомого під позивним «Клуні».

Потім ціла серія розправ із колаборантами була у Херсоні. 20 березня там розстріляли автомобіль Павла Слободчикова – колишнього помічника Володимира Сальдо, який зараз очолює окупаційну адміністрацію області.

За місяць у місті розстріляли проросійського блогера Валерія Кулешова, який обіймав посаду помічника «заступника голови окупаційної адміністрації області».

Наприкінці червня підірвали автомобіль Дмитра Савлученка, якого росіяни призначили «начальником управління у справах сім’ї, молоді та спорту» в Херсонській області.

У Харківській області у червні було ліквідовано «главу адміністрації» селища Великий Бурлук Євген Юнаков – його підірвали в машині.

11 серпня у Старобільську Луганської області було ліквідовано колишнього начальника місцевої податкової інспекції Аскяра Лайшева, який в окупації став «начальником МРЕВ». Його автомобіль підірвали, Лайшев вижив, але згодом помер від опіків.

Фатальними для кількох колаборантів у Запорізькій області виявились останні дні серпня. На День Незалежності України місцеві партизани підірвали «мера» селища Михайлівка Івана Сушка. На новій посаді Сушко пробув близько чотирьох місяців, цікаво, що раніше він працював тамадою і служив у Десантно-штурмових військах Збройних сил України.

27 серпня у тому самому селищі знайшли повішеним «керівника» місцевої поліції Андрія Рижкова.

26 серпня у Бердянську підірвали «заступника голови місцевої ДАІ» Олексія Колесникова. Він вижив після вибуху, але згодом помер у лікарні.

На Херсонщині 28 серпня застрелили народного депутата, мажоритарника від «Слуги народу» Олексія Ковальова. На початку повномасштабної війни Ковальов приїхав на окуповану територію, і, як з’ясувалося пізніше, виявився радий приходу «руського миру». Окупанти призначили його «заступником голови адміністрації з сільського господарства»: він займався тим, що «кошмарив» місцевих фермерів та організував вивіз із області солі та зерна.

Один невдалий замах був на Ковальова у червні – тоді підірвали його машину. У серпні його таки було ліквідовано.

16 вересня одразу кілька колаборантів було ліквідовано у Луганську та Бердянську. У «ЛНР» підірвали «генерального прокурора» Сергія Горенка та його заступницю Катерину Стегленко – вони загинули внаслідок вибуху у будівлі.

А в Бердянську було вбито «заступника голови адміністрації» міста Олега Бойка та його дружину Людмилу Бойко, яка займалася підготовкою до «референдуму». Подружжя колаборантів знайшли вбитими в гаражі власного будинку.

До речі, цього ж дня херсонські колаборанти мали хороші шанси приєднатися до цих зрадників. По адміністративних будівлях міста було завдано удару – місцеві гауляйтери Кирило Стремоусов та Катерина Губарєва дивом уціліли.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии