На окупованих територіях України – в окремих районах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей – живуть такі самі громадяни країни, як і в Полтавській, Київській та Закарпатській… Опинившись у статусі заручників у російських військ, ці українці не втратили громадянські права своєї країни, зокрема право на власність. І якщо людина залишила окуповану територію, її оселя залишається недоторканою, як зазначено в Конституції.

Інше питання, що окупантам Конституція не писана, «віджимання» житла стало популярною процедурою. Як не втратити дорогоцінні «квадрати», які для багатьох залишаються єдиною цінністю, розбиралася KP.UA.

За комуналку краще платити

Отже, людина покинула, припустимо, Донецьк чи Мелітополь, вивезла родину з-під обстрілів, залишивши закриту квартиру та попросивши сусідів доглядати її. Сусіди можуть справно включати електрику вечорами, створюючи видимість того, що у квартирі хтось живе, проте відсутність платежів за комунальні послуги наведе співробітників ЖЕКів та керуючих компаній на відповідні думки – порожня квартира. Таких прецедентів в окупації вже десятки, якщо не сотні: у порожніх квартирах виламуються двері, ставляться нові замки, і ось уже у ванній дивуються диво-техніці (унітаз) члени сім’ї якогось російського вояки.

Тому, якщо є бажання зберегти за собою право на житло, хай навіть в окупації, доведеться передавати гроші довіреним особам, які щомісяця платитимуть невеликі платежі хоча б за газ та опалення. Це не злочин в очах українського законодавства, а вимушений захід, щоб припинити незаконне вилучення житла.

— У Донецьку часто лякають, що неплатники за комуналку залишаться без квартир, і два таких випадки я знаю – у центральних Калінінському та Ворошилівському районах квартири пішли до нових «власників» у камуфляжі. Управляючі компанії стежать, у кого борги перевалюють за п’ятизначні суми, і повідомляють куди треба. Документи на квартиру оформити для нових «мешканців», звісно, не проблема, – розповідає донеччанин Микола Крючков.

Щоб спадщина не зникла

Якщо йдеться про житло в окупації, яке залишилося у спадок від власника, то оформити його на підконтрольній Україні території буде, м’яко кажучи, складно. Смерть власника має бути підтверджена легальними українськими документами, а щоби легалізувати довідки, видані в лікарнях на окупованих територіях, треба з ними йти до українського суду. Тобто в будь-якому випадку доведеться їхати до міст чи селищ під обстріл, минаючи кордони і проходячи допити ФСБ, витративши до того ж дуже багато грошей як на поїздку, так і на всю процедуру оформлення спадщини.

У Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (стаття 9) йдеться про те, що будь-які органи та посадові особи на тимчасово окупованій території, як і їхня діяльність, вважаються незаконними. І будь-який акт, рішення, документ, видані такими органами та/або особами, недійсні та жодних правових наслідків не несуть. Окрім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу на тимчасово окупованій території.

Тому навіть якщо спадкоємець подає заяву нотаріусу на підконтрольній території України (тобто місце відкриття спадщини не прив’язується до місця проживання спадкодавця, у нашому випадку – на окупованій території), то він має підтвердити факт смерті спадкодавця. А документи, видані на непідконтрольних територіях, як ми вже зазначили, в Україні є недійсними, крім деяких. І доведеться зібрати документи (там, в окупації) та через суд України встановити факт смерті, а потім у РАГСі отримати на цій підставі відповідне свідоцтво та вже з ним іти до нотаріуса.

— Я не знаю того, хто б так робив. Здебільшого приїжджають сюди (на окуповану територію. – Авт.), тут оформляють «деенерівські» документи на житло і вступають у спадок за цими законами. Про те, що буде згодом, коли Україна звільнить ці території, ніхто не думає. Напевно, всі угоди будуть визнані недійсними, але поки люди хоча б так намагаються зафіксувати право на своє житло, — каже мешканець непідконтрольної частини Донецької області Артем Нікольський.

Продати, а потім повернутися та забрати

Ті, хто виїхав із окупованих районів, готові навіть продати нерухомість за новими «законами», аби її не зайняли «визволителі» і щоб отримати якісь гроші для життя на новому місці. При цьому власники житла чудово розуміють, що угода з продажу їхніх «квадратів» в окупації не пройде українськими реєстрами, і вони все одно залишатимуться власниками проданих будинків та квартир. Цікаво, що це розуміють і покупці, проте вони настільки повірили у перемогу «другої армії світу», що, не соромлячись, викладають тисячі доларів – мовляв, усе законно.

Водночасу дуже багато людей, які змогли продати свої квартири в окупованих містах, заявляють, що після перемоги України та відновлення законності заперечуватимуть ці «угоди».

– Мою квартиру купила родина російського солдата. Вони оформили всі документи, все пройшоло легально за законами «луганської народної республіки». Але коли повернеться Україна (а я не сумніваюся в цьому!), я прийду до своєї квартири і викину звідти цю заразу! – емоційно обіцяє колишня мешканка Луганська, переселенка Юлія Золотарьова (ім’я змінено). – Нехай плачуть, лаються – мені все одно. Ці люди вкрали в мене роки життя, забрали життя моїх друзів та близьких, розтоптали мрії, змусили мене бігати з однією валізою по всій країні! Я не маю до них жодного співчуття, і я поверну свою квартиру, яку продала їм утричі дешевше, ніж купила.

Ті, хто поїхав у безпечне місце, і вирішив, що настав час позбавлятися нерухомого майна на окупованій території, мають два варіанти дій.

  • Перше: подолати страх, приїхати на колишнє місце проживання, переоформити документи на нерухомість (українські документи – на окупаційні), виставити квартиру на продаж, дочекатися покупців, отримати гроші та виїхати з ними під ризиком пограбування.
  • Другий варіант: у консульстві РФ за кордоном оформити довіреність на близького друга чи родича на продаж житла. Довірена особа займеться всіма процедурами оформлення угоди – від спілкування з ріелторами до перерахунку отриманих грошей. Звичайно, ця людина повинна мати найвищий відсоток довіри.

— Щодо довіреностей, щоправда, треба уточнювати, бо в окупації сьогодні – так, а завтра – вже інакше. Росія вважає окремі райони українських областей уже своїми територіями, тож російські довіреності мають тут котируватися вільно. Виїхати до Росії українці поки що можуть, кордони не закриті. Також відкриті представництва РФ у різних країнах. Треба туди дзвонити та уточнювати ситуацію на поточний день, потім передавати довіреність із перевізниками своїй довіреній особі. Все це клопітно та затратно, але є шанс виручити гроші, а потім, після повернення української влади, оскаржити цю угоду за бажанням, – каже колишній донеччанин, юрист Костянтин Ляшенко.

Переоформлення документів на нерухомість за законодавством окупантів теж влітає в копійчину – в середньому це еквівалент 200-300 доларів, якщо документи в порядку (оплата мит, реєстрації, виписки мешканців, огляд житла контролерами з комунальних служб тощо). Якщо ж із нерухомістю є проблеми (особливо часто це стосується будинків приватного сектору), то вартість збільшується – проблеми треба вчасно вирішувати, іноді навіть через суд. Значно ускладнюється процес продажу житла, якщо на «квадратах» прописані неповнолітні діти чи старі, тут можуть підключитися служби опіки та поліція – чи не викидають дітей та старих на вулицю… Ці нюанси треба враховувати і, можливо, доведеться почекати.

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии