16 переносів дедлайну: чому армія РФ буксує на Донеччині

Росія вже 16 разів змінювала терміни захоплення Донецької області, але жодного разу не вклалася в обіцяне. Розрив між політичними амбіціями Кремля та реальними можливостями армії стає дедалі очевиднішим.
Донецький напрямок залишається для Кремля ключовим не лише у військовому, а й у політичному сенсі. Москві потрібен відчутний результат, який можна подати росіянам як перемогу та виправдати повномасштабне вторгнення. Саме тому українське командування приділяє обороні цього регіону особливу увагу.
На Донеччину призначають найдосвідченіших військових керівників, зокрема Андрія Білецького та Дениса Прокопенка. Це свідчить про принципову позицію: Україна не має наміру відмовлятися від підконтрольних територій області та не розглядає планів виведення військ. Перед новими командирами стоїть завдання зламати наступальні плани противника.
Показовою є динаміка російських "дедлайнів" — строки окупації регіону переносили вже шістнадцять разів. За поточних темпів просування виконати це завдання не вдасться ні до кінця літа, ні до кінця року. Російський наступ має переважно "м'ясний" характер: бракує глибоких оперативних охоплень, які дозволяли б швидко ламати оборону. Тактика інфільтрації малими групами, як у випадку з Добропільським виступом, часом створює локальні загрози, але не дає стратегічного прориву.
Фундаментальна проблема Кремля полягає в тому, що політичну мету Путіна армія намагається досягти засобами, які не забезпечують потрібної швидкості. Росія може кидати в штурми дедалі більше людей, тиснути на різних ділянках фронту, але постійні перенесення строків головного завдання говорять самі за себе.
Водночас не варто впадати в іншу крайність і недооцінювати противника. Війна триває, РФ має ресурси та продовжує наступальні дії. Теоретично не виключені нові сценарії на півночі, зокрема спроба створити буферну зону на Чернігівщині. Однак говорити про загрозу Києву можна лише за наявності відповідного угруповання військ, якого наразі там немає.
Головна ставка Росії зараз — саме Донеччина. І саме там найкраще видно різницю між бажаннями Кремля та реальними можливостями його армії. Коли строки одного завдання переносяться вже в шістнадцяте, проблема очевидно не в календарі.
Читайте також
Ще в розділі «Україна»
- Петиція про позбавлення Потапа звання заслуженого артиста набрала 25 тисяч голосів
- Зеленський обговорив із військовим керівництвом захист від російської балістики
- Перший візит Зеленського до Сербії: деталі програми та контекст
- Удари по РФ: Зеленський пояснив, чому війна має повертатися додому
- Ставка та «точкові операції»: Зеленський підтвердив роботу щодо колаборантів у Криму





