Канада переозброюється і бере за зразок український досвід

Минулого тижня прем'єр-міністр Канади Марк Карні оголосив про наймасштабніше переозброєння країни за останні 70 років. Ще кілька років тому такий крок був би політично майже неможливим — суспільного запиту на нього не існувало. Змінити ситуацію, за оцінкою експертки зі стратегічних комунікацій Анастасії Рінгіс, допомогла поведінка Дональда Трампа, яка прискорила «дорослішання» канадського суспільства.

Роками українська діаспора в Канаді говорила Оттаві про російську загрозу голосніше, ніж був готовий її чути канадський політичний мейнстрим. Канадці співчували, але почувалися захищеними від великих воєн. Після 2022 року питання звучало так: скільки підтримки ми готові надати Україні? А після повернення Трампа в Білий дім у 2025 році воно змінилося: чи здатна сама Канада захистити себе у світі, який виник після 24 лютого 2022 року? Територіальні претензії на Гренландію, пропозиція Канаді стати 51-м штатом, відкриті глузування з канадського прем'єра та збройних сил зробили ці аргументи питанням не солідарності, а національного інтересу.

Наслідки відчуваються і в медійному полі. В ефірі найвпливовіших канадських телепрограм дедалі частіше говорять про те, що сучасної війни варто вчитися в українців і виробляти дрони разом із ними. Канадці згадали, що географічно теж затиснуті між двома супердержавами: з одного боку — США, які розпочали економічну війну, з іншого — Росія з її планами на Арктику. Якщо раніше Арктика була для більшості канадців частиною національної міфології, то тепер її дедалі частіше розглядають як простір майбутнього стратегічного протистояння з РФ та Китаєм. Звідси — розмови про атомні криголами, підводні човни, радари, літаки, ракети, модернізацію портів і авіабаз та постійну військову присутність на Півночі.

На цьому тлі Канада офіційно визнала, що їй потрібен український досвід. 10 вересня 2026 року Карні та Володимир Зеленський підписали Декларацію про сторічне партнерство, яка задає рамку майбутньої стратегічної співпраці. Повний договір про сторічне партнерство сторони планують укласти до грудня 2026 року — до 35-річчя визнання Канадою незалежності України. Оттава також зобов'язалася профінансувати приблизно на 350 млн канадських доларів закупівлю критично необхідних перехоплювачів для української ППО через американський механізм JUMPSTART.

Ідеться не лише про постачання зброї. Через чотири роки після повномасштабного вторгнення Канада перебудовує частину власної оборонної системи за українською моделлю, запозичує модель Brave1 і разом з Україною створює міжурядове довгострокове партнерство з виробництва безпілотників. «Для таких середніх держав, як Канада, Україна сьогодні стає майже провідником у нову безпекову реальність. Так, Україна не може захистити Канаду. Але вона може навчити її, як захищати себе», — підсумовує Рінгіс.

Для України це означає не лише додаткові ресурси, а й зміну ролі: країна поступово перетворюється з отримувача допомоги на джерело безпекового досвіду для партнерів. Для Канади — це спроба за короткий час наздогнати десятиліття недофінансування оборони. Наскільки швидко ці домовленості перейдуть у конкретні виробничі та військові проєкти, стане зрозуміло вже наступного року.