Макрон в ООН поставив під сумнів «мир» у Газі: що це змінює для світу

Макрон виступив через кілька годин після того, як Трамп із тієї самої трибуни назвав свій мирний план щодо Гази дипломатичним успіхом. За словами французького президента, попри проголошений мир в анклаві не відкрито жодного гуманітарного коридору. «Дехто вихваляється нібито досягнутим миром. Але цей мир ані на секунду не відновив гуманітарного доступу. Невже ми просто стоятимемо й спостерігатимемо за цим видовищем, за яке має бути соромно всім нам?» — сказав він, ударивши кулаком по трибуні. У відповідь Державний департамент США опублікував у соцмережі X цитату Трампа, який наголосив на одностайному схваленні Радою Безпеки ООН мирного плану з 20 пунктів і створенні Ради миру, назвавши це «фантастичним». Раніше Трамп заявив, що війну в Газі завершено «через кілька тижнів», і це врятувало «незліченні тисячі життів».

Для людей у Газі ця суперечка має цілком практичний вимір: різниця між «проголошеним миром» і відсутністю гуманітарних коридорів — це різниця між доступом до їжі, води й медикаментів і його відсутністю. Якщо провідні держави розходяться в оцінці самої реальності на місці, узгоджені механізми допомоги залишаються під питанням, а отже, під питанням і те, наскільки швидко гуманітарні організації зможуть діяти.

Окремо Макрон зосередився на Західному березі. За його словами, Париж посилив позицію щодо насильства ізраїльських поселенців проти палестинців, запровадивши національні санкції та розпочавши процес заборони продукції з ізраїльських поселень на окупованій території. «Подивіться, що відбувається на Західному березі, де щодня відбуваються порушення. В ім'я чого? ХАМАС ніколи не діяв на Західному березі», — сказав він, додавши, що це «день за днем унеможливлює реалізацію проєкту», заснованого на повазі до права палестинського народу на існування. Він також зауважив, що помиляються ті, хто вважає, ніби порушення суверенітету сусідів Ізраїлю здатне гарантувати йому безпеку: «Вони послаблюють безпеку Ізраїлю — як сьогодні, так і в майбутньому».

Ширший контекст виступу — застереження проти «повернення до закону джунглів». Макрон поставив світ перед вибором між порядком, керованим силою та примусом, і «цивілізованим міжнародним суспільством», наголосивши: «Наш обов'язок — як ніколи раніше — бути поруч з Організацією Об'єднаних Націй. Ми не можемо погодитися з новим порядком безкарності, який дехто хотів би побудувати». Для країн, які залежать від правил і домовленостей, а не від сили, це питання не абстрактне: воно визначає, чи матимуть багатосторонні інституції вагу в наступні роки.

Промова була останньою для Макрона в ООН перед завершенням президентського терміну наступного року — вперше він піднявся на цю трибуну у 2017 році. За сім місяців до виборів у Франції він залишається послідовним прихильником багатосторонності, хоча, за оцінками аналітиків, йому не вдалося перетворити увагу до дипломатичного символізму на довготривалі стратегічні здобутки. У Франції він водночас стикається з критикою політиків і активістів, які вважають, що після визнання Палестинської держави у вересні минулого року зроблено замало.

Підсумок: публічна розбіжність між Парижем і Вашингтоном щодо Гази — це не лише дипломатичний епізод. Вона вказує, що навіть серед союзників немає спільної картини того, що відбувається на місці, а отже, й спільного плану дій. Для цивільного населення це означає, що гуманітарні потреби залишаються заручниками політичних оцінок, а для міжнародної системи — що довіра до неї тримається на тому, чи збігаються слова лідерів із реальністю.