Стрілянина на Березняках: чому інцидент СБУ та ГУР став викликом для держави

Нові обставини події, що сталася на столичних Березняках, не прояснюють картину, а додають їй системного значення. Слідчі дії СБУ, які супроводжувалися стріляниною та блокуванням оперативної групи, відбувалися за участю військовослужбовців ГУР. Це перетворює інцидент із локального конфлікту двох відомств на питання про те, як державні структури взаємодіють між собою під час війни.

Офіційна версія СБУ виглядає так: під час обшуку в межах розслідування теракту, організованого ФСБ РФ, група осіб нібито напала на слідчих, заблокувала їх автомобілями, тож для припинення спротиву залучили спецпідрозділ «Альфа». Затримані, за даними відомства, належать до одного з підрозділів Сил оборони. Проте на місці подій журналісти зафіксували присутність співробітників ГУР, а згодом докази збирав уже ДБР. Жодне коротке повідомлення не пояснює, чому представники різних відомств опинилися в одній точці зі зброєю.

Реакція керівництва держави лише підкреслює серйозність ситуації. Президент Володимир Зеленський, за словами його радника Дмитра Литвина, зажадав від керівників структур надати суспільству повну інформацію. Окремо прозвучала заява колишнього очільника ГУР Кирила Буданова, який наголосив: «Ніхто не має права безкарно викрадати військовослужбовців, відкривати вогонь на вулицях наших міст, віддавати та виконувати злочинні накази». Ці слова породжують логічне питання: про який саме наказ і чиї дії йдеться, адже Буданов уже не керує воєнною розвідкою — від початку січня 2026 року її очолює Олег Іващенко.

Юридична площина питання складна. Саме по собі перебування озброєних військовослужбовців ГУР у Києві не є порушенням — закон дозволяє розвідці виконувати завдання з території України. Але закон «Про розвідку» прямо забороняє використовувати розвідувальні заходи для вирішення завдань кримінального провадження. Якщо ж військові прибули не для захисту свого побратима, а для блокування слідчих дій СБУ, виникає принципово інша правова ситуація. Внутрішній наказ не може скасувати повноваження слідчого чи прокурора, а бойовий підрозділ не має права визначати законність обшуку на місці. Для оскарження дій СБУ існують прокурор, ДБР і суд.

Слідство має встановити весь ланцюг: хто направив військових до житлового будинку, з якою метою, хто віддав наказ і чи передбачалося застосування сили. Військовий статут чітко визначає: командир відповідає за наказ, а явно злочинний наказ виконанню не підлягає.

Ця історія — тест для українського сектору безпеки. Якщо в державі, яка воює, окремі озброєні структури почнуть діяти за власними правилами, це створить загрозу не лише для правової системи, а й для обороноздатності країни. Відповіді на питання, хто першим відкрив вогонь і чому цивільні вулиці стали місцем з'ясування стосунків між відомствами, мають бути публічними.