«Хочу пережити Путіна»: 98-річний свідок Голодомору про війну на Чернігівщині

Григорій Герасименко народився 12 лютого 1928 року. Попри поважний вік, він самостійно веде господарство: садить город, варить зелений борщ із щавлем, прасує білизну та топить піч. Чоловік багато читає, веде щоденник, а новини йому переказує син. Довгожитель твердо вирішив дожити до 100 років і дочекатися перемоги України.

«Я ще потихеньку тупаю, хочу пережити Путіна, щоб Україна стала вільною, щасливою та квітучою. Як я до цього доживу, то я буду великий молодець. Треба, щоб перемога була не путінська, а наша. Крим треба забрати, усе треба забрати», — наголосив Герасименко.

Дитинство Григорія припало на часи Голодомору 1932–1933 років. Його родина мала восьмеро дітей, батько був заможним селянином, тому їх розкуркулили. Уповноважений забрав усе майно, частину худоби віддали колгоспу. Родину двічі намагалися виселити з хати, але батькові вдалося відкупитися. Чоловік згадує, що під час розкуркулення забирали навіть їжу з печі, розбиваючи горщики, аби люди лишилися без нічого.

«Так що це був спеціальний сталінський голод, де що було здобне, щоб його знищити, щоб нічого не було. Отак убивали український народ. Тому що його ніколи не любили», — сказав Герасименко.

Під час Другої світової війни село окупували 21 вересня 1941 року. За словами довгожителя, тоді німці місцевих майже не чіпали, на відміну від інших сіл. Він порівнює поведінку окупантів із діями росіян і зазначає, що нинішня війна для нього значно жорстокіша. Над його селом постійно літають російські дрони, гинуть мирні люди.

«Не стріляли по мирних мешканцях. Стріляли тільки на фронті. А тепер б'ють і по Кучинівці. Хати погоріли, дрони летять всюди. Так що ця війна страшніша за Другу світову. Росіяни нас українцями ніколи не називали, ми були «хохли»», — зауважив пенсіонер.

Історія Григорія Герасименка — це нагадування про те, що Україна вже переживала геноцид і тоталітарний терор, але вистояла. Його особистий досвід показує, що навіть у 98 років можна зберігати силу духу та віру в перемогу. Довгожитель символічно поєднує в собі пам'ять про найтрагічніші сторінки минулого і надію на вільне майбутнє.