Три американські медіа судяться з Трампом через заборону доступу до Білого дому

Йдеться про рішення адміністрації, оголошене 18 вересня, коли Трамп заявив, що втомився від негативних матеріалів про свою роботу, і звинуватив ці видання в навмисному поширенні фейкових новин. Наступного дня, 19 вересня, журналістів трьох редакцій не пустили до Білого дому, а Секретна служба вилучила їхні перепустки. У спільній заяві медіа наголосили, що доступ скасували без попередження і без належної процедури.

Позов подано до Окружного суду США у Вашингтоні. Крім Трампа, відповідачами вказані глава адміністрації президента Сьюзі Вайлз, директор з комунікацій Білого дому Стівен Чунг і директор Секретної служби Шон Керран. Позивачі наполягають, що заборона суперечить Першій поправці до Конституції США, яка гарантує свободу преси, і що саме уряд не має права вирішувати, про що журналісти можуть писати.

Для медіа йдеться не лише про доступ до одного майданчика, а про сам принцип роботи преси в країні. Акредитація в Білому домі — це не привілей, а робочий інструмент: без неї кореспондент не має змоги ставити запитання посадовцям, бачити офіційні події та перевіряти інформацію з перших рук. Якщо рішення адміністрації залишиться чинним, будь-яке видання фактично залежатиме від того, чи вважає його влада достатньо прихильним. Це змінює правила гри не тільки для трьох позивачів, а й для всієї американської журналістики.

Трамп відреагував на позов дописом у Truth Social. За його словами, Білий дім не наступає на свободу преси, а бореться з «фейковими новинами», які, як він стверджує, стали загрозою національній безпеці. Отже, сторони по-різному трактують сам предмет спору: медіа говорять про порушення конституційних гарантій, а президент — про боротьбу з недостовірною інформацією.

Тепер рішення за судом. Якщо позивачі виграють, це підтвердить, що доступ преси до влади не може залежати від оцінок її матеріалів. Якщо ні — створиться прецедент, за яким Білий дім зможе на власний розсуд визначати, кого пускати на свої події. Для України, яка уважно стежить за політикою Вашингтона, ця справа має додатковий вимір: від того, наскільки вільною залишиться американська преса, залежить і якість інформації, на основі якої ухвалюються рішення про підтримку партнерів.