Індія та Китай тиснуть на Кремль: чому «гаманці» Путіна втомилися від війни

Від лютого 2022 року Індія та Китай трималися осторонь: утримувалися під час голосувань у Раді Безпеки ООН за резолюції із засудженням російської агресії, на словах визнавали суверенітет і територіальну цілісність України, а на практиці допомагали Москві обходити західні обмеження. Водночас саме ці дві країни стали найбільшими покупцями російської нафти й газу — і головним джерелом грошей, за які Кремль фінансує свою воєнну машину. Китай до того ж перетворився на технологічний тил для російської економіки.

Цифри пояснюють, чому саме Нью-Делі та Пекін мають найбільший вплив на Москву. Товарообіг Росії з Китаєм за січень — червень сягнув близько $135 млрд, а лише у серпні Пекін придбав російських викопних палив приблизно на $9,64 млрд. Індія за один фінансовий рік закупила російських товарів на $55,37 млрд, зокрема у серпні — нафти на $4,71 млрд. Для порівняння: до повномасштабного вторгнення індійський імпорт російської сирої нафти становив близько $2,47 млрд. Продаж нафти й газу дає 22,1% усіх доходів федерального бюджету Росії, і цьогоріч Москва очікує отримати звідси $105,5 млрд. Тобто кожен день війни оплачується переважно азійськими грошима.

Однак цього року риторика змінилася. На саміті ШОС у Бішкеку прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді публічно закликав Путіна зупинити війну, наголосивши, що «кожен день, поки триває війна, людство, по суті, відкидається на крок назад», і що рухатися треба «від нескінченної війни до кінця війни». Він нагадав, що Індія — це країна Ганді та Будди. Путін у відповідь заявив, що Росія нібито прямує до завершення «українського конфлікту», і подякував за увагу. На саміті БРІКС обидві країни знову порушували українське питання й пропонували посередництво.

Причина такої зміни — суто прагматична. Війна б'є по інтересах самих Індії та Китаю: перебої з експортом зерна Чорним морем розхитують світові продовольчі ціни, зростає вартість страхування суден, а індійські моряки вже неодноразово ставали жертвами атак на цивільні судна. Професор міжнародної політики Скотт Лукас із Університетського коледжу Дубліна каже, що Китай та Індія прямо говорять Путіну «стоп», бо не хочуть ані економічних потрясінь, ані політичної нестабільності на тлі ще й затяжної війни на Близькому Сході. Полковник британської армії у відставці Геміш де Бреттон-Гордон переконаний: ключ до завершення війни — не у Вашингтоні, а саме в руках лідерів БРІКС, і якщо Путін зрозуміє, що Китай та Індія більше не готові його підтримувати, єдиним виходом стане негайне припинення вогню.

Додатковий важіль з'явився 18 вересня, коли президент США Дональд Трамп підписав законопроєкт про санкції проти РФ, співавтором якого був покійний сенатор Ліндсі Грем. Документ дозволяє Білому дому запроваджувати мита до 100% проти країн, які купують російські енергоносії або допомагають обходити санкції. Розмір мит визначатиме торговельний представник США, зважаючи на обсяги закупівель. Під прицілом — передусім Китай та Індія. Скотт Лукас пов'язує публічні заяви Моді та Сі саме з ухваленням цього закону: за його словами, найбільші покупці російської нафти розуміють ризик стовідсоткових тарифів і фактично натякають Путіну, що йому варто піти назустріч — і тим самим допомогти собі.

Отже, простір для геополітичних маневрів Кремля звужується. Те, про що раніше йшлося хіба що за зачиненими дверима, тепер звучить публічно. Для України це означає, що тиск на Москву може йти не лише із Заходу, а й з боку тих, хто досі фінансував російський бюджет. Питання лише в тому, чи слова лідерів Китаю та Індії перетворяться на дії. Певною мірою це стане зрозуміло після запланованої на 24 вересня зустрічі Сі Цзіньпіна з Трампом у США, де Україна, за наявною інформацією, буде однією з тем.