Кадиров уникає війни: чому Чечня не воює за Путіна

Західні журналісти звернули увагу на суперечність між риторикою Кадирова та реальними діями. У липні 2026 року він заявляв про відправку на фронт понад 70 тисяч бійців — це майже 10% чоловічого населення Чечні. Однак офіційна кількість загиблих чеченців — лише 539 осіб, що відповідає 0,2% втрат РФ, попри те, що частка населення республіки у федерації — 1,1%.

На вулицях Грозного майже немає слідів війни: замість військових плакатів — оголошення про пільгову іпотеку, а музеї присвячені чеченцям, які гинули в різних конфліктах, включно з боями проти росіян. Анонімний чиновник з оточення Кадирова розповів, що той публічно грає роль «піхотинця Путіна», але не збирається жертвувати своїм народом заради Москви. Один із відомих чеченців зазначив: «Які б інтереси не мала Москва в Україні, ми — світ окремо від них».

Кадиров фактично призупинив примусову мобілізацію, оголошену в РФ на початку вторгнення, що дозволяє йому виглядати «батьком нації». Єдиний підрозділ, який воює — спецполк «Ахмат», але ним командує Апті Алаутдінов, якого вважають опонентом Кадирова. До того ж у полку лише чверть бійців — етнічні чеченці, решта — з інших регіонів Росії. Для багатьох участь у боях — це спосіб заробити гроші для родини, адже економіка Чечні — одна з найслабших у федерації, хоча є й ті, хто щиро вірить у боротьбу із Заходом.

Журналісти нагадали, що Росія в минулому вчиняла з чеченцями такі ж звірства, як в українській Бучі. «Бос Чечні вболіває за війну Росії, але тихо уникає її», — підсумували автори матеріалу.

Отже, позиція Кадирова виглядає прагматичною: зберігаючи лояльність Кремлю на словах, він мінімізує участь чеченців у бойових діях, що дозволяє йому утримувати внутрішню стабільність та контроль над регіоном.