Бронепоїзд і «консерви»: як Кремль ховає справжнє місцеперебування Путіна

Рівень секретності навколо російського лідера став настільки високим, що навіть аналіз стану рослин у його кабінеті використовували, аби встановити справжню дату опублікованих Кремлем зустрічей. У резиденціях облаштовано щонайменше три майже однакові кабінети, тож продемонстровані відео не дають змоги зрозуміти, де саме перебуває Путін.

Для пересування диктатора збудовано спеціальний броньований потяг, який зовні нагадує звичайний пасажирський, але всередині має тренажерний зал, спа-обладнання та спеціальні системи захисту. Біля щонайменше трьох резиденцій створено окремі залізничні гілки й таємні станції. Вартість такого потяга, за даними аналізу державних документів, сягнула 6,8 мільярда рублів (близько 75 мільйонів доларів).

Практика приховування реального графіка поширюється і на публічну комунікацію. Чиновники не розповідають про зустрічі з Путіним, доки ті не з'являться в телеефірі, іноді через кілька тижнів, при цьому вдаючи, ніби вони відбулися того ж дня. У російських журналістів для таких заздалегідь записаних матеріалів навіть існує термін «консерви». Крім того, в Москві поширені припущення, що частина президентських кортежів, які швидко мчать вулицями, є фальшивими і слугує для відвернення уваги.

Посилення таких заходів почалося ще під час пандемії COVID-19, коли посадовців зобов'язували проходити двотижневий карантин перед аудієнцією. Після повномасштабного вторгнення в Україну, особливо з початком регулярних атак українських безпілотників углиб російської території, одержимість безпекою зросла ще більше. Як зазначає розслідувач Михайло Рубін, «публічний образ Путіна — це вигадка, суцільна брехня від початку до кінця», а для Кремля це не лише гарантія безпеки, а й спосіб демонструвати постійну активність і контроль.

У підсумку система безпеки навколо російського лідера перетворилася на складний театр, де реальне місцеперебування, графік і навіть саме існування «живих» зустрічей стають частиною інформаційної гри. Це створює додаткові виклики для західних розвідок та аналітиків, які змушені враховувати можливість фальсифікації у будь-яких офіційних матеріалах.