Зеленський пропонує тристоронній саміт: що стоїть за заявою про переговори з Путіним

Розмова про формат переговорів на рівні лідерів перестала бути абстракцією. За словами Зеленського, найдієвіше, що може зробити Трамп, — зібрати тристоронню зустріч, де всі чутливі питання обговорюватимуться напряму. Український президент наголосив, що готовий сісти за стіл у будь-який момент і що зволікати з цим не варто.

Показово, як Зеленський описав позицію Москви. Він відкинув пояснення про «історичні причини» як несерйозні й прямо сказав: якщо є бажання завершити війну через діалог, то діалог означає зустріч. «Ви хочете завершити війну — сідайте, говоріть», — підсумував він, додавши, що, на його думку, Путін до такої зустрічі не готовий і завершувати війну не збирається.

Це твердження контрастує з оцінкою самого Трампа, який перед початком зустрічі з Зеленським сказав журналістам, що Путін, на його думку, готовий до переговорів на рівні лідерів і хоче завершення війни. Така розбіжність у прочитанні намірів Кремля — не просто дипломатична деталь. Вона визначає, хто саме нестиме відповідальність за провал можливого саміту, якщо він не відбудеться, і наскільки реальною виглядає перспектива прямого діалогу в очах партнерів Києва.

Зустріч Зеленського і Трампа з делегаціями відбулася 22 вересня на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Окрім кроків для припинення російської війни проти України, сторони обговорювали ліцензії на виробництво ракет для ЗРК Patriot, а український президент передав прохання про зимовий пакет підтримки. Тобто порядок денний не обмежувався політичним треком — ідеться і про цілком практичні речі, від яких залежить спроможність України тримати оборону в холодний сезон.

Окремий контекст — майбутній саміт G20 у США в грудні. За повідомленням Bloomberg, Путін, імовірно, його пропустить, хоча Зеленський раніше говорив, що готовий зустрітися з ним саме на полях цього заходу. Якщо ці очікування справдяться, то саме тристоронній формат, запропонований Трампом, залишається чи не єдиним шансом звести лідерів за одним столом у найближчій перспективі.

Що це означає для України. По-перше, Київ послідовно перекладає питання організації переговорів на Вашингтон, демонструючи власну відкритість і водночас уникаючи ролі сторони, яка нібито ухиляється. По-друге, доля саміту тепер залежить не лише від бажання Москви, а й від того, чи вважатиме Трамп тиск на Кремль виправданим політично. По-третє, паралельно з розмовами про мир не зникає потреба в конкретних рішеннях — від ліцензій на ракети до зимової підтримки. Саме від них залежить, з якої позиції Україна підійде до будь-яких переговорів, якщо вони справді відбудуться.