Переговори про Донбас: що означає обмін репліками між Кушнером і Путіним

За інформацією The New York Times, у вересні під час зустрічі в Москві Володимир Путін переконував представників президента США Дональда Трампа, що російська армія здатна за кілька місяців узяти під повний контроль ту частину Донбасу, яка залишається під контролем України. Це типовий для Кремля аргумент про невідворотність військового результату.

Реакція американської сторони виявилася несподівано конкретною. Джаред Кушнер, зять Трампа і представник його адміністрації, нагадав, що схожі обіцянки в Москві вже звучали роком раніше. «При всій повазі, ви казали нам те саме рік тому. Які шанси, що ми повернемося сюди за рік, і ви знову скажете те саме? Може, ми не втрачатимемо рік?» — наводить його слова видання. Простий сенс цієї репліки важливіший за дипломатичний етикет: американська делегація дала зрозуміти, що більше не сприймає російські часові обіцянки як робочу основу для домовленостей.

Для України такий обмін репліками має практичне значення. Позиція Москви на переговорах і далі будується на територіальних вимогах, тоді як Київ не готовий віддавати землі, які російські війська не змогли захопити силою. Якщо Вашингтон фіксує розрив між заявами Кремля і реальними результатами на полі бою, то ґрунт для тиску на Україну з вимогою поступок стає слабшим. Водночас зберігається ризик, що переговори перетворяться на багаторічний процес без жодних зобов'язань.

Показово, що після Москви Кушнер і спецпредставник США Стів Уіткофф поїхали до Києва. Це свідчить, що американська сторона намагається тримати обидва треки одночасно, не обмежуючись консультаціями з Кремлем. Для української влади це нагода порушити питання про гарантії безпеки та про ціну будь-якого припинення вогню, а не лише про лінію фронту.

Контекст тим часом змінюється не на користь Москви. Українське командування вперше чітко підтвердило контрнаступальні дії проти російського виступу на північний захід від Лимана: підрозділи 3-го армійського корпусу знищили осередки інфільтрації, зачистивши 75 квадратних кілометрів, ще 10 квадратних кілометрів залишаються неокупованими. Навіть якщо йдеться про локальний епізод, він підважує саму логіку російських прогнозів про швидкий і незворотний наступ.

Паралельно Росія готується до внутрішніх наслідків затяжної війни: на тлі нової хвилі мобілізації та посилення воєнного режиму влада планує розширювати повноваження силовиків і заходи примусу, побоюючись зростання соціального невдоволення. Якщо бойові дії триватимуть і 2026 року, рішучої перемоги на полі бою Росія, найімовірніше, не здобуде, а економічні труднощі можуть змусити її зайняти значно слабшу переговорну позицію.

Отже, репліка Кушнера — не просто дипломатична пікіровка. Вона позначає зсув у тому, як Вашингтон оцінює російські обіцянки: від довіри до перевірки. Для України це створює простір для жорсткішої позиції на переговорах, але не скасовує потреби у власних гарантіях, бо самі лише сумніви американської сторони щодо прогнозів Кремля не зупиняють війну.