Пекін дистанціюється від Кремля: що це означає для Росії

Аналітик Андрій Піонтковський ще п'ять років тому передбачав, що Китай може використати війну Росії проти України для власних геополітичних цілей. Тоді він розглядав два сценарії: успішну для Кремля окупацію українських територій, що призвела б до краху системи європейської безпеки, або ж провал військової авантюри Путіна, який завершився б його усуненням від влади.

Сьогодні, за оцінкою оглядача, реалізується другий сценарій. Показовою подією стало 30 червня, коли Сі Цзіньпін під час зустрічі з Лукашенком у Пекіні публічно підтримав суверенітет і територіальну цілісність Білорусі. Це був безпрецедентний жест: уперше за три десятиліття Пекін у такий спосіб дорікнув Москві, адже раніше Китай уникав прямих оцінок дій Росії щодо сусідніх держав.

Далі Китай лише посилив тиск. Представник КНР у Раді Безпеки ООН 9 липня фактично приєднався до закликів США негайно припинити вогонь в Україні. А вже 29 липня китайський дипломат Фу Конг пішов далі, наголосивши, що будь-які переговори про врегулювання мають ґрунтуватися на принципі непорушності територіальної цілісності всіх держав. Це прямо суперечить російським наративам про анексію українських територій.

Паралельно Пекін демонструє економічну зверхність: китайська сторона сигналізує про готовність купувати російський газ лише за внутрішніми цінами, відмовляється ділитися технологіями для криголамів і фактично претендує на контроль над Північним морським шляхом. Усе це, на думку аналітика, свідчить про те, що Пекін уже зробив ставку на нове керівництво Росії та поступово готує ґрунт для переформатування відносин.

Піонтковський проводить історичну паралель: перехід Китаю на бік Заходу під час холодної війни (візит Ніксона до Пекіна у 1972 році) фактично прирік СРСР, який після цього проіснував ще майже двадцять років. Нинішня зміна китайської риторики відбувається набагато швидше. На думку оглядача, це означає, що путінська Росія вже не має такого запасу міцності — вона приречена.

Підсумок: публічне дистанціювання Китаю від Кремля — це не просто дипломатичний жест, а стратегічний сигнал. Москва втрачає останнього впливового союзника, здатного пом'якшити наслідки міжнародної ізоляції. Для України це означає посилення міжнародного тиску на агресора, а для Росії — неминучість глибокої внутрішньої трансформації.