Науседа: Росія вже програла війну, але Кремль не визнає цього через страх

Заява литовського лідера пролунала 22 вересня у Нью-Йорку під час виступу на Генеральній асамблеї ООН. За словами Науседи, Москва формально ще не визнала поразки, проте по суті війну вже програла. Головною причиною мовчання Кремля він назвав не лише міжнародну юридичну відповідальність, а й побоювання помсти з боку власного населення.

Що це означає для подальшого перебігу війни? Науседа наголосив: чим ближче неминучий фінал, тим вищими стають ставки для Кремля, а російський режим дедалі більше опиняється загнаним у кут. Така логіка пояснює, чому Москва уникає прямих переговорів на умовах, які виглядали б як капітуляція, і водночас шукає формати, де могла б зберегти обличчя.

Для країн Балтії ця теза має цілком практичний вимір. Литва входить до переліку держав, які Росія може атакувати найпершими, — на це вказують і прикордонні провокації з дронами, і дані розвідки. Вільнюс уже підготував план евакуації населення до Польщі на випадок агресії. Додатковим приводом для тривоги стали погрози заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва, який заявив, що Литва може зникнути з мапи світу у разі розміщення на її території будь-якої зброї, зокрема ядерної.

На тлі цих заяв переговорний процес навколо війни залишається у патовій ситуації. Політолог-міжнародник Максим Ялі пояснював, що Путін фактично перечекав каденцію Джо Байдена, а нинішній американський президент натомість уже понад рік тисне на Володимира Зеленського, а не на Кремль, вимагаючи поступок без надання Україні гарантій безпеки. Сам Зеленський заявляв про готовність до особистої зустрічі з очільником Кремля, якщо це наблизить закінчення війни, тоді як у Москві вже виключили можливість такої зустрічі поза межами Росії. За повідомленнями, Путін планує взяти участь у саміті АТЕС у Сі Цзіньпіна — вперше особисто з 2017 року — але, ймовірно, пропустить саміт G20 у США, де господарем виступатиме Дональд Трамп.

Підсумок: заява Науседи — це не лише оцінка стану війни, а й сигнал про те, як у Європі бачать вихід із неї. Якщо Кремль справді заганяють у кут, то питання не в тому, чи визнає він поразку, а в тому, на яких умовах і з якими наслідками для безпеки сусідніх країн це станеться.