Нові обличчя в політиці: чому українці обирають військових та мовчазних лідерів

Липневі опитування КМІС, групи «Рейтинг» та Socis, які охопили майже п’ять тисяч респондентів, демонструють спільну тенденцію: найбільшу довіру українців мають не політики в класичному розумінні, а люди з військовим або технократичним бекграундом. Ексголовнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний лідирує з показником 66% довіри, за ним ідуть колишній міністр оборони Михайло Федоров (63%) та очільник ГУР Кирило Буданов (61%). Чинний президент Володимир Зеленський опинився лише на четвертій позиції з 56% довіри, а рейтинг недовіри до нього сягає 38%.

Показово, що в гіпотетичному другому турі президентських виборів Зеленський програє Залужному, Буданову, Федорову, а також Андрію Білецькому, який посідає шосту сходинку рейтингу довіри. Водночас, якщо вибори відбулися б найближчим часом, чинний президент у першому турі все ще міг би розраховувати на найбільшу підтримку серед усіх кандидатів. Це свідчить про складність настроїв: суспільство хоче змін, але не готове ризикувати стабільністю під час війни.

Соціологи пояснюють феномен високої довіри до «мовчазних» кандидатів тим, що вони не висловлюються на гострі політичні теми, а отже, не викликають суперечок. Валерій Залужний зберіг повагу завдяки ролі головнокомандувача, Кирило Буданов — як головний розвідник країни. А от злет Михайла Федорова став несподіваним навіть для соціологів: ще в травні близько половини респондентів не знали, хто він такий, але після звільнення з посади міністра оборони його впізнаваність і рейтинг стрімко зросли. Окремо дослідники відзначають довіру до мера Харкова Ігоря Терехова (47%), якого сприймають як успішного господарника, особливо на тлі складної зими.

Найцікавіший феномен — готовність українців голосувати за політичні сили, яких навіть не існує. За даними Socis, гіпотетичні партії Залужного та Федорова отримали б найбільше голосів на парламентських виборах, випередивши «Слугу народу». Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зазначає, що це не підтримка конкретних програм, а радше запит на повне оновлення еліт: люди не хочуть голосувати за старі сили і готові перейти до нових лідерів із військових, волонтерів чи ефективних місцевих чиновників. Поява ж у виборчих списках такої фігури, як Залужний, може кардинально змінити розклад сил — соціологи називають це ефектом «бульдозера», який розчавить традиційний електорат.