Парламентські вибори в Росії: звужене поле, ветерани війни та розкол в опозиції

Голосування відбувається на тлі втоми росіян від війни, дефіциту пального та побоювань через регулярні українські удари по території Росії. Відповіддю Кремля стало максимальне звуження політичного поля — аби продемонструвати нібито широку суспільну підтримку агресії.

Єдину партію, яка відкрито виступала проти війни, — «Яблуко» — Верховний суд позбавив права висувати загальнонаціональний список кандидатів до Держдуми. Це сталося після того, як заклики до негайного припинення вогню підняли її рейтинг до 5,5–9,4%. Згодом реєстрацію партії скасували під приводом порушення авторських прав, а її заступника Льва Шлосберга засудили до 11 років ув'язнення за «дискредитацію» армії.

Натомість влада просуває лояльні альтернативи. У виборах беруть участь понад тисяча російських ветеранів війни в Україні — серед них Едуард Шонов, військовий із бригади, яка брала участь в окупації Бучі та масових вбивствах цивільних. У передвиборчій рекламі «Єдиної Росії» задіяні міністр закордонних справ Сергій Лавров із мілітаристськими заявами, хокеїст Алекс Овечкін та пропагандистка Маргарита Симоньян. Загалом участь у виборах беруть десять партій — зокрема комуністи, ЛДПР і «Справедлива Росія» — і всі вони одностайно підтримують анексію українських територій.

Що це означає для російського суспільства? Перед виборцем, який не поділяє офіційної лінії, фактично не залишається жодного представника з антивоєнною позицією у бюлетені. Саме тому в умовах репресій опозиція не має спільного плану дій. Юлія Навальна та політик Максим Кац називають голосування пропагандистською вправою Путіна, але просять антивоєнну більшість використати його як останню безпечну можливість для протесту. Вони просувають стратегію «розумного голосування»: оскільки кандидатів від «Яблука» в одномандатних округах мало, пропонується підтримувати будь-яких найменш провоєнних представників інших партій, щоб послабити «Єдину Росію».

Водночас цей підхід жорстко критикують інші опоненти Кремля. Голова «Яблука» Микола Рибаков заявляє, що голосування за системні думські партії означає підтримку тих самих людей, які саджають у в'язницю членів його партії. Колишній політик Максим Резнік також вважає стратегію програшною: за його словами, вибори існують лише для легітимізації війни, а всі голоси повністю контролюються та будуть переписані Кремлем.

Отже, перші з початку повномасштабної війни парламентські вибори в Росії виконують радше декоративну функцію: вони мають засвідчити підтримку курсу, а не дати громадянам реальний вибір. Для України та її партнерів це означає, що легітимність майбутньої Держдуми буде під питанням, а політичний ландшафт Росії залишиться ще більш однобарвним — без простору для антивоєнних голосів.