Саміт у Бішкеку: чому Китай не стане фінансовим рятівником Росії

Путін прибув до столиці Киргизстану для участі в саміті Шанхайської організації співробітництва, де заплановано дев'ять двосторонніх зустрічей. Перші переговори відбулися з лідерами Китаю та Індії, далі — з представниками Казахстану, Ірану, Туреччини, Таджикистану, Монголії, Вірменії та Киргизстану. Для Москви цей майданчик є зручною можливістю показати, що Росія зберігає ринки збуту та політичну легітимність поза західним світом.

Центральною подією для Путіна стали переговори із Сі Цзіньпіном. Китайський лідер підтвердив готовність зміцнювати двосторонні відносини та спільно просувати "багатополярний світ". За цими формулюваннями стоїть конкретна економіка: Росія прагне збільшити експорт газу, нафти та сировини, натомість потребує китайського обладнання, електроніки та технологій. Однією з головних тем став газопровід "Сила Сибіру-2" потужністю до 50 мільярдів кубометрів на рік, переговори щодо якого тривають роками через суперечки про ціну. Пекін усвідомлює складне становище Росії та використовує це для досягнення вигідних умов.

Фінансові потреби Росії для продовження війни значні. У бюджеті на 2026 рік на оборону передбачено близько 13 трильйонів рублів (приблизно 157 мільярдів доларів), а разом із силовими структурами — 16,8 трильйона, що становить близько 38% федеральних витрат. Плановий дефіцит бюджету сягає 4,83 трильйона рублів, а накопичений дефіцит на початку року становив 5,73 трильйона. Якщо війна триватиме ще три роки, лише оборонні витрати можуть сягнути 450–500 мільярдів доларів без урахування суміжних видатків.

Для Китаю системна фінансова підтримка Росії означала б витрати у 200–300 мільярдів доларів протягом кількох років, що економічно нелогічно для Пекіна. Натомість Китаю вигідніша модель, за якої Росія продає ресурси, купує технології та поступово потрапляє в залежність. Індія, своєю чергою, залишається великим покупцем російської нафти, але Моді публічно закликав Путіна завершити війну, балансуючи між Заходом і Москвою.

ШОС перетворюється на платформу для економічних проєктів: обговорюються створення Банку розвитку, інвестиційних фондів і нових транспортних маршрутів. Китай використовує війну в Україні для аналізу сучасних бойових дій, зокрема застосування дронів, і посилює підготовку навколо Тайваню. Очікується, що Путін привезе з Бішкека політичні домовленості та підтвердження торгівлі, але не фінансовий чек від Китаю.

Підсумок: саміт у Бішкеку демонструє спробу Росії зберегти альтернативні зв'язки, однак ключові партнери — Китай та Індія — діють передусім у власних інтересах, уникаючи повноцінного фінансування війни. Москва продовжує робити ставку на час і виснаження України, але економічна ціна такого курсу зростає щороку.