Справа Стефанішиної: як втручання в конкурси підважує реформи та шлях до ЄС

5 серпня під час судового засідання щодо запобіжного заходу для Ольги Стефанішиної прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури оприлюднили листування, яке демонструє технологію втручання в процедури відбору керівників правоохоронних органів. Зокрема, у 2022 році під час конкурсу на посаду директора НАБУ Стефанішина листувалася з головою конкурсної комісії, вимагаючи забезпечити прохід конкретних кандидатів із певними рейтинговими номерами, зокрема Людмили Сугак та Павла Кириленка, і радила відкладати засідання, поки вони не стануть прохідними.

Хоча тоді ці кандидати не набрали достатньо балів, у 2024 році вплив на конкурс до НАЗК був успішнішим. За даними слідства, Стефанішина через керівника своєї служби координувала дії підконтрольних членів комісії, погоджувала список пріоритетних кандидатів і давала вказівки занижувати бали окремим учасникам. У результаті до фіналу пройшли потрібні їй люди, зокрема Сергій Гупяк, який згодом став заступником голови НАЗК, а нинішній очільник відомства Віктор Павлущик також був серед фаворитів.

Наслідки такого втручання помітні: НАБУ регулярно оголошує підозри високопосадовцям, зокрема керівнику Офісу президента, міністрам та самій Стефанішиній, тоді як НАЗК не демонструє помітних результатів у перевірках декларацій. Перевірку декларації голови ОПУ в агентстві фактично приховували до моменту оголошення підозри, а перевірку декларації ексміністра енергетики розпочали лише після того, як він уже отримав підозру від НАБУ. У листопадовому звіті Єврокомісії щодо розширення висловлено занепокоєння неупередженістю та ефективністю дій НАЗК.

Ці факти актуалізують питання реформи конкурсних процедур, особливо для посад генерального прокурора та голови ДБР. Чинна модель формування комісії ДБР передбачає паритет між представниками Ради, президента та міжнародних партнерів, але рішення ухвалюються простою більшістю, що дозволяє нівелювати голоси міжнародників. Це вже призводило до сумнівних результатів, як-от перемога на конкурсі 2021 року Олексія Сухачова, пов'язаного з Офісом президента. Натомість там, де міжнародні експерти мали переважне право голосу, результати були кращими: Громадська рада міжнародних експертів не пропустила недоброчесних кандидатів до Вищого антикорупційного суду, який ухвалив близько 400 вироків у справах про високопосадову корупцію.

Відмова від переважної ролі міжнародників у конкурсах на ключові посади була б кроком назад саме тоді, коли Україна має виконати вимоги першого переговорного кластера з ЄС. Законодавство досі не передбачає конкурсної процедури для призначення генпрокурора, а парламент блокує повернення міжнародних експертів до конкурсної комісії ВККС. Справа Стефанішиної, незалежно від її результату, демонструє системність спроб влади обійти незалежні процедури, тож участь міжнародних експертів залишається єдиним дієвим запобіжником проти ручного політичного призначення.