Син Плющенка виступає за Азербайджан: що стоїть за зміною прапора

Олександр Плющенко, якому 13 років, набрав 57,12 бала у короткій програмі на етапі юніорського Гранпрі в Анкарі та йде 16-м. Спортивне громадянство Азербайджану він отримав у травні 2026 року. Його батько, дворазовий олімпійський чемпіон Євген Плющенко, відреагував на виступ у себе в Instagram: «Всім уболівальникам дякую за підтримку. Я хочу сказати чесно, що катастрофи ніякої немає. Те, що не вийшов один стрибок, це не страшно, буває, але у нас, як кажуть, все життя попереду. Намагатимемося показати своє гарне катання та результат».

Для українського читача ця історія має додатковий контекст. Євген Плющенко публічно підтримує російського диктатора Володимира Путіна та війну проти України. Тож виступ його сина під прапором іншої країни — не просто спортивна новина про юніора, а ще один епізод у ширшій картині: російські спортсмени та їхні родини шукають нові федерації там, де для них немає санкційних обмежень.

Азербайджан у цій схемі — не випадковий вибір. Країна приймає російських фігуристів і надає їм можливість виступати на міжнародній арені, яку російська федерація втратила через агресію проти України. Для самої дитини це насамперед шанс кататися й змагатися, а не політичне рішення. Але для батька, який відкрито підтримує війну, така зміна прапора виглядає як спосіб обійти наслідки власної позиції.

Подібні приклади вже не поодинокі. Титулований український футбольний тренер Олександр Іванов після початку повномасштабної агресії РФ продовжив працювати в Росії й нині перебуває в структурі санкт-петербурзького «Зеніта». Роками він був асистентом Мирона Маркевича в «Металісті» та «Дніпрі», а у 2015 році самостійно керував «Дніпром» у матчі-відповіді 1/8 фіналу Ліги Європи проти «Аякса», коли Маркевич через проблеми зі здоров'ям не міг бути на тренерській лаві. Той розіграш завершився для клубу історичним виходом до фіналу.

Підсумок простий: спорт залишається чутливим до політики, навіть коли йдеться про 13-річного підлітка на юніорському турнірі. Питання не в тому, як він виступив у короткій програмі, а в тому, чи готові організатори змагань і надалі закривати очі на те, хто саме стоїть за цими виступами.