Угорщина відмовляє у зустрічах: що стоїть за холодним прийомом Києва

За даними, які оприлюднив головний редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук планував поїздку до Будапешта протягом тижня, що почався 7 вересня. Приводом мало стати рішення українського парламенту, який першим у світі на національному рівні визнав і засудив системні репресії проти угорців у часи СРСР — злочин, знаний в Угорщині як «маленький робот», коли після Другої світової війни сотні тисяч переважно цивільних угорців вивезли до Радянського Союзу і десятки тисяч із них загинули. У Києві розраховували, що цей крок допоможе зрушити відносини з Будапештом. Натомість зустріч зі спікеркою Національної асамблеї не відбулася: за словами Сидоренка, Форштоффер просто відмовилася зустрічатися з українським колегою, як і будь-хто з угорських посадовців. Ситуація повторилася за кілька днів, коли Стефанчук знову опинився в Будапешті транзитом, повертаючись із зустрічі G7 — контактів з угорськими посадовцями не було й того разу. Команда спікера публічно не загострювала тему: речник Вадим Колодійчук на запит не став прямо коментувати відмову, але нагадав, що після обрання Форштоффер сама запрошувала Стефанчука до Будапешта. «Українська і угорська команди активно працюють над організацією першої зустрічі голови Верховної Ради з головою Національної асамблеї Угорщини Агнеш Форштоффер. Ми вдячні угорській стороні за офіційне запрошення відвідати Будапешт. Водночас ми готові прийняти Агнеш Форштоффер в Києві, або в будь-якому іншому українському місті за згоди сторін», — заявив він.

Відмова на парламентському рівні — не єдиний сигнал. 18 вересня в Івано-Франківській області відбувся перший саміт «Карпатської ініціативи» за участю представників Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, Чехії та Австрії. Угорщина виявилася єдиною державою Карпатського регіону, не представленою на рівні лідера чи топпосадовця: від Будапешта приїхав заступник посла, а прем'єр Мадяр, попри запрошення, не прибув. За інформацією джерел, ще за два дні до саміту угорська сторона не повідомляла Києву про свою участь, а натомість оприлюднила плани регіональної поїздки західною Угорщиною, які не узгоджувалися із запропонованим Києвом графіком. Це підважує пояснення, ніби Форштоффер утрималася від зустрічі лише тому, що Будапешт хотів спершу провести переговори прем'єрів. Показово й інше: за два дні до Карпатського саміту до Будапешта на зустріч із Форштоффер запросили спікера парламенту Молдови Ігоря Гросу, а сама вона за час на посаді відвідала Польщу, Німеччину та Сербію і приймала іноземних посадовців і дипломатів у Будапешті. Тож відмову Стефанчуку виглядає як адресний політичний сигнал саме Києву.

Проблема не обмежується парламентом. Угорська сторона раніше пояснювала партнерам, що спершу має відбутися зустріч президентів — Володимира Зеленського і Петера Мадяра, — і лише потім інші контакти. Київ пропонував різні формати й місця, серед них Будапешт, Брюссель і Львів. Двічі Зеленський особисто зустрічався з Мадяром на міжнародних заходах — самітах ЄС і НАТО; за даними видання, угорський прем'єр обіцяв погодитися на повноцінну двосторонню зустріч, але домовленості не були реалізовані. Паралельно Будапешт блокує окремі рішення, пов'язані з євроінтеграцією України: минулого тижня робоча група Ради ЄС з питань розширення (COELA) не змогла затвердити результати скринінгу переговорних кластерів 2 і 3 через угорське блокування, причому конкретних вимог, виконання яких дозволило б відкрити наступні кластери, Києву досі не повідомили.

Після зміни влади в Угорщині очікувалося помітне потепління відносин із Україною. Петер Мадяр позиціонує себе як політик, відмінний від попередника Віктора Орбана, зокрема у ставленні до Росії. Втім, на українському напрямку дії нового уряду в низці питань залишаються подібними до політики попередньої влади: Будапешт далі блокує частину процесу вступу України до ЄС і уникає конкретики щодо своїх вимог. Речник МЗС України Георгій Тихий раніше заявляв: «Навіть втративши владу, команда Орбана продовжує зривати нормалізацію відносин Угорщини з Україною». Водночас політичну відповідальність за нинішній курс угорської влади несе передусім прем'єр Петер Мадяр.

Що це означає для України. Відсутність повноцінного політичного діалогу з Будапештом — це не лише протокольна пауза, а й практичні наслідки: затягування євроінтеграційних рішень, які ухвалюються консенсусом, і брак каналів для розв'язання чутливих питань, зокрема щодо прав угорської меншини. Символічний крок Києва — визнання репресій проти угорців — не спрацював як очікуваний важіль. Доки Будапешт не називає конкретних умов і уникає зустрічей на всіх рівнях, простір для компромісу залишається вузьким, а розрахунок на швидке потепління після зміни уряду — передчасним.