Трамп згадав Байдена майже 900 разів за рік: що це означає для політики США

·218 слівредакція
Трамп згадав Байдена майже 900 разів за рік: що це означає для політики США

Дональд Трамп з початку 2026 року назвав ім'я свого попередника Джо Байдена щонайменше 890 разів, охопивши майже 200 заходів та інтерв'ю і близько 190 постів у Truth Social. Така частота згадок перетворює Байдена на постійну фігуру в риториці чинного президента — і це має цілком конкретні політичні наслідки.

Дослідження, яке проаналізувало публічні виступи Трампа від січня 2026 року, показує: економіка стала темою, де ім'я Байдена звучало найчастіше — понад 210 разів. Далі йдуть імміграція (168 згадок) і зовнішня політика та національна безпека (138). Решту випадків становлять звинувачення у внутрішніх проблемах країни.

Рекордним за щільністю згадок став один день липневої зустрічі НАТО в Туреччині — 16 разів. Тоді Трамп поклав на попередника відповідальність за дефіцит військових боєприпасів і зростання вартості житла. У питанні імміграції він наполягає, що саме політика Байдена призвела до рекордного рівня нелегального перетину кордону з Мексикою. Серед зовнішньополітичних тем Трамп згадував Байдена у зв'язку з російсько-українською війною, війною в Ірані та виведенням американських військ з Афганістану.

Окремий пласт — особисті випади: Трамп неодноразово повертався до розумових здібностей Байдена та до того, що той підписував частину документів авторучками.

Що це означає на практиці? По-перше, Байден залишається для Трампа універсальним пояснювальним механізмом: будь-яка проблема — від цін на житло до світових криз — подається як спадок попередньої адміністрації. Це зручно, бо не вимагає відповіді за власні рішення. По-друге, така риторика формує очікування виборців: якщо корінь проблем у минулому, то й оцінювати чинну владу слід не за станом справ, а за тим, наскільки вона дистанціювалася від спадщини. По-третє, для зовнішніх партнерів, зокрема України, це сигнал, що американська позиція щодо війни та безпеки подаватиметься через призму внутрішньої політичної боротьби, а не лише як самостійне рішення Вашингтона.

Підсумок: майже 900 згадок за рік — це не випадковість, а свідома комунікаційна стратегія. Вона працює на мобілізацію власного електорату, але водночас робить політичний порядок денний США заручником фігури, яка вже не перебуває при владі.

Читайте також