Підписання угоди щодо Гренландії: що змінить розширення військової присутності США

Церемонія відбулася 22 вересня. Документ підписали президент США Дональд Трамп, прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен і прем'єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен. Поки радники та журналісти очікували на їхню появу, у залі звучали композиції Be My Baby гурту The Ronettes та Send in the Clowns у виконанні Джуді Коллінз — остання прозвучала безпосередньо перед виходом лідерів на сцену. Пісню написав Стівен Сондгайм для мюзиклу A Little Night Music 1973 року.

Для Гренландії угода означає передусім зміну безпекового статусу території. За словами Трампа, документ дає США «постійний контроль над безпекою та всіма іншими потребами на цій території». Він також оголосив про будівництво двох «дуже великих» військових баз на острові. Крім того, за умовами угоди жоден противник США не матиме військової присутності в Гренландії та не здійснюватиме там інвестицій без письмового дозволу Вашингтона. Це фактично означає, що зовнішньополітичні та економічні зв'язки острова потрапляють під американський контроль.

Прем'єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен наголосив, що документ враховує інтереси населення Гренландії. Втім, саме питання, наскільки реально враховано ці інтереси, стане ключовим у подальших дискусіях — адже йдеться про розміщення іноземних баз на території, де проживає близько 56 тисяч людей. Для місцевих громад це означає і нові економічні можливості, і зростання залежності від Вашингтона.

Для Данії, яка формально відповідає за зовнішню політику й оборону Гренландії, угода є компромісом: Копенгаген зберігає формальний суверенітет над островом, але поступається значною частиною контролю над безпековими рішеннями. Для США це крок до зміцнення позицій в Арктиці, регіоні, що набуває дедалі більшого стратегічного значення через нові транспортні маршрути та ресурси. Для інших арктичних гравців — сигнал, що Вашингтон намагається закріпити тут свою присутність на постійній основі.

Коротко: угода змінює баланс сил в Арктиці, дає США довготривалу військову опору в Гренландії та обмежує можливості третіх країн впливати на острів. Як це позначиться на житті гренландців і на відносинах Копенгагена з Вашингтоном, стане зрозуміло з перших кроків реалізації документа.