Україна потребує нової стратегії стримування Росії — аналіз

Попри значну міжнародну підтримку, Україна опинилася в ситуації, коли її власний потенціал використовується не на повну силу. У той час як російська армія нарощує кількість безпілотних атак — за оцінками, восени ворог здатен застосовувати до тисячі дронів за одну хвилю — український оборонно-промисловий комплекс досі не вийшов на потрібні темпи.

Критики наголошують, що державне управління в Україні за роки війни лише погіршилося. Замість того щоб зосередитися на розвитку ракетних програм, закладених ще за попередньої влади, уряд витрачає ресурси на другорядні проєкти. Це призводить до того, що Москва випереджає Київ у технологічному оснащенні.

Однак відповідальність за нинішню ситуацію несуть не лише українські політики. Західні партнери, зокрема США, також припустилися стратегічних помилок. Ще 2008 року на Бухарестському саміті НАТО Україні відмовили в Плані дій щодо членства, що фактично залишило її в сірій зоні безпеки. Пізніше президент Барак Обама закликав Київ не чинити опір анексії Криму, а Джо Байден напередодні повномасштабного вторгнення дав зрозуміти, що США не втручатимуться.

Чинний президент Дональд Трамп, своєю чергою, пів року намагався схилити Україну до переговорів із Росією, ігноруючи небажання агресора йти на компроміс. Це лише дало Москві додатковий час для підготовки. Нині західні лідери — зокрема Емманюель Макрон і Фрідріх Мерц — обмежуються беззмістовними заявами про вичерпаність дипломатії, тоді як генсек НАТО Марк Рютте вже публічно визнав, що Альянс не встигає за темпами озброєння Росії.

Тим часом у самій Росії відбувається внутрішнє переформатування влади. За планами кремлівських стратегів, Володимир Путін залишатиметься при владі до 2036 року, а найближче десятиліття буде присвячене територіальній експансії. Це потрібно для легітимації режиму, утримання еліт у тонусі та формування нової суспільної угоди. Путін уже не спирається на буржуазний клас, як на початку свого правління, — тепер його опорою став симбіоз лояльної інтелігенції та «нового дворянства», яке, на думку економіста Владислава Іноземцева, здатне пережити самого лідера.

Україні, на думку аналітиків, потрібна системна робота з вивчення внутрішніх процесів у Росії. Досі в країні немає Інституту вивчення Росії, а дискусія обмежується гаслами про її неминучий розпад. Народний депутат Олексій Гончаренко пропонує створити спеціалізовану структуру, яка б моделювала сценарії стримування загрози.

Підсумок: без чіткої стратегії — власної та західної — Україна ризикує залишитися в стані перманентної війни, де ініціатива належатиме агресору.