Умєров заперечив невдоволення роботою Віткоффа: що це змінює для переговорів

Заява Умєрова, який також представляє Україну на переговорах про завершення війни, пролунала 20 вересня в коментарі Axios. Він наголосив, що оцінювати роботу американських переговірників мають насамперед ті, хто бере безпосередню участь у процесі й тісно співпрацює з Віткоффом та Джаредом Кушнером. За його словами, він протягом останнього року працював із спецпосланниками США щодня.

Публічне заперечення з'явилося не у вакуумі. 18 вересня з'явилася інформація про те, що і українські, і російські представники дедалі більше незадоволені роботою Віткоффа. Це сталося через кілька днів після першого з початку війни візиту Віткоффа і Кушнера до Києва. Умєров визнав, що переговори перебувають під пильною увагою громадськості та медіа, і тому "не обходяться без критики". Водночас він заявив, що "Стів провів з нами чудову роботу", а переговорники не марнують час і зосереджені на пошуку рішень.

Для людей, які чекають на завершення війни, важливіший інший сигнал — про стан самого процесу. Умєров каже, що сторони досягли значного прогресу: "кількість каменів спотикання зменшилася з десятків до фактично одного-двох ключових питань". Якщо це відповідає дійсності, то йдеться про звуження кола суперечностей до кількох найскладніших тем, які зазвичай і визначають, чи буде домовленість узагалі. Водночас формулювання про "одне-два питання" не розкриває, про що саме йдеться, — а отже, не дає змоги оцінити, наскільки близькою є розв'язка.

Окремо Умєров запевнив, що США приділяють питанню припинення війни величезну увагу, розуміють ситуацію на полі бою і дають зрозуміти всім, що війна має закінчитися. Це радше політичний сигнал, ніж новина: він має заспокоїти тих, хто побоюється зниження американського інтересу до українського напрямку.

Контекст додає ще один вимір. На тлі розмов про невдоволення Віткоффом адміністрація Трампа розглядала можливість залучити до переговорів директора ЦРУ Джона Реткліффа. 25 серпня він відвідав Москву, де зустрівся з керівниками російських спецслужб, і, за наявною інформацією, запропонував провести зустріч Трампа, Путіна і президента України Володимира Зеленського. Якщо такий формат справді обговорюється, то кадрові питання навколо переговорників — не просто бюрократична деталь, а спосіб перерозподілити вплив на сам хід діалогу.

Підсумок: заява Умєрова знімає з порядку денного тезу про офіційне невдоволення Києва Віткоффом, але не скасовує ані медійного тиску на переговорний процес, ані питання про те, хто саме його вестиме надалі. Для України критично, щоб звуження кола спірних питань, про яке говорить Умєров, супроводжувалося реальними гарантіями безпеки, а не лише оптимістичними оцінками.