Вибори, мобілізація і ветерани: чому війна може вдарити по Путіну зсередини

Росія готується до виборів до Державної думи, і формально Кремль контролює цей процес: низку опозиційних сил до участі не допустили. Та навіть передбачуваний результат голосування може стати для влади неприємним індикатором — він покаже, наскільки російське суспільство втомилося від війни. Таку думку викладає політолог і фахівець із міжнародної політики Роджер Бойєс.

Ключове завдання «Єдиної Росії» — втримати конституційну більшість, тобто понад 300 місць із 450. Це дозволило б Кремлю без оглядки на інші фракції нарощувати оборонні видатки, ухвалювати закони про безпеку і за потреби вносити зміни до Конституції. Але якщо результат виявиться слабшим, ніж очікувалося, це стане сигналом про вразливість влади — і може підштовхнути боротьбу за вплив усередині еліт, зокрема щодо того, хто керуватиме країною після завершення президентського терміну Путіна у 2030 році.

Економічні наслідки війни дедалі відчутніші для пересічних росіян: ресурси йдуть на військові потреби, цивільний сектор буксує, а бізнес потерпає від гострої нестачі працівників. Формальне схвалення Путіна залишається високим, але, за даними «Левада-центру», знизилося з приблизно 70% на старті повномасштабного вторгнення до близько 60%. Ставлення ж до самої війни інше: 58% опитаних висловлюються за мирні переговори, тоді як 33% виступають за продовження бойових дій. Серед прихильників продовження найчастіший аргумент — потреба «завершити розпочате», хоча це, за оцінкою автора, не означає готовності суспільства до нової масштабної кампанії.

Один із головних ризиків після виборів — нова хвиля мобілізації. У 2022 році її оголошення викликало широкий суспільний резонанс і стало причиною виїзду з країни значної кількості молодих чоловіків. Нині армія потребує поповнення, тоді як економіка вже відчуває дефіцит кадрів — за наведеними оцінками, близько 4,8 мільйона людей. Українська розвідка вважає, що для спроби захопити підконтрольні Україні території Донбасу Росії може знадобитися постійне поповнення втрат на рівні 55–60 тисяч військових щомісяця. Володимир Зеленський заявляв, що від початку 2026 року втрати російської армії вбитими та пораненими сягнули 267 тисяч осіб. Водночас Кремль, імовірно, намагатиметься не оприлюднювати реальні масштаби призову — сама загроза мобілізації може спонукати частину молодих росіян підписувати контракти, щоб хоч якось контролювати власну долю. Окрема проблема — ті, кого мобілізували ще у 2022 році: багатьом обіцяли демобілізацію приблизно за рік, але значна частина досі служить.

Історичні паралелі, які наводить автор, показують, що великі війни не раз ставали для Росії та СРСР джерелом внутрішніх потрясінь. Повернення військових після війни з Наполеоном вплинуло на формування декабристського руху; поразка в російсько-японській війні передувала революції 1905 року; масове залишення фронту під час Першої світової стало одним із чинників Лютневої революції 1917-го; виведення радянських військ з Афганістану у 1989 році відбувалося на тлі кризи, що завершилася розпадом СРСР. Тож ризик для Кремля існує не лише в разі поразки, а й у разі перемоги: ветерани повертатимуться з високими очікуваннями щодо винагороди та статусу, а поранені й психологічно травмовані військові стикнуться з труднощами адаптації.

Підсумок простий: російській владі доведеться розв'язувати проблеми, які породила сама війна — від повернення військових до цивільного життя і кадрового дефіциту до подальшої мілітаризації суспільства. І чим довше триває ця війна, тим складнішими будуть ці рішення для Путіна.