Зеленський готовий до розмови з Путіним: що стоїть за цією заявою

Відповідну заяву Зеленський зробив в інтерв'ю CBC News, опублікованому 15 вересня, хоча широкого розголосу вона набула лише тепер. Президент відповідав на запитання канадської журналістки про те, як він почувався б навпроти очільника Кремля і що для цього потрібно. За його словами, він добре розуміє мету Путіна — окупувати всю Україну, а тому не очікує, що той змінить свої наміри.

Саме тому ключовою умовою Зеленський називає надійні гарантії безпеки для України. Це принципова позиція: особиста зустріч лідерів можлива не як жест доброї волі чи дипломатичний ритуал, а лише як інструмент, що дає реальний результат. Раніше президент уже кілька разів говорив про відкритість до такого діалогу за цієї умови.

Контекст тут важливий. 12 вересня Зеленський припустив, що зустріч могла б відбутися в Маямі в кулуарах саміту лідерів "Великої двадцятки", запланованого на 14–15 грудня 2026 року. Проте в Москві цю можливість уже відкинули: речник Кремля Дмитро Пєсков назвав такий варіант неможливим і заявив, що Зеленського готові приймати лише в Москві. Така розбіжність у "майданчиках" сама по собі показує, наскільки далекими залишаються сторони від компромісу навіть у процедурних питаннях.

Для людей і країни це означає, що розмова про прямий діалог лідерів залишається радше політичним сигналом, ніж конкретним планом. Вона адресована передусім партнерам України, які шукають шляхів до завершення війни, і водночас окреслює межі, за які Київ не готовий заходити. Паралельно тривають інші дипломатичні треки: керівник Офісу президента Кирило Буданов прогнозував, що новий раунд переговорів у тристоронньому форматі може відбутися в жовтні, а директор ЦРУ пропонував тристоронню зустріч за участю Трампа, Зеленського та Путіна, щоб пришвидшити процес.

Отже, готовність Зеленського до розмови з Путіним — це не поступка, а спосіб тримати дипломатичну ініціативу у своїх руках. Поки Кремль наполягає на Москві як єдиному місці зустрічі та не демонструє зміни цілей, будь-який діалог залишається заручником гарантій безпеки, без яких Україна не бачить сенсу сідати за стіл.