Зеленський звільнив генпрокурора Кравченка: що стоїть за указом

Указ №932/2026, яким Руслана Кравченка звільнено з посади Генерального прокурора, датований 15 вересня 2026 року. Формулювання документа коротке: посадовця звільнено з займаної позиції. Це фінальна точка в історії, що розгорталася протягом двох тижнів і супроводжувалася взаємними звинуваченнями між керівництвом прокуратури та антикорупційних органів.

Поштовхом стала спецоперація НАБУ і САП під назвою «Карфаген», про яку стало відомо 5 вересня. У межах розслідування слідство перевіряє можливу причетність працівників Офісу генерального прокурора до схеми з незаконними колцентрами. Уже наступного дня Кравченко публічно заперечив будь-який стосунок до кришування колцентрів і до фігурантів справи. 7 вересня він заявив, що готовий залишити посаду на прохання президента, Верховної Ради або колег, а ввечері того ж дня подав заяву про відставку, назвавши це рішення політичним і знову відкинувши звинувачення на свою адресу.

Напруга зростала й далі. Вранці 14 вересня Кравченко повідомив, що підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. НАБУ у відповідь заявило, що офіційно підозру Кривоносу не вручали. Того самого дня з'явилася інформація, що генпрокурор виїхав до Франції. Паралельно президент заявив, що Кравченко має залишити посаду, а до Верховної Ради надійшло подання про його звільнення. Комітет парламенту з питань правоохоронної діяльності одноголосно підтримав це подання.

Для системи правосуддя звільнення генпрокурора означає передусім кадрову турбулентність у момент, коли довіра до правоохоронних інституцій і без того під питанням. Розслідування, у якому фігурують підлеглі керівника прокуратури, фактично поставило під сумнів здатність відомства очиститися зсередини. Водночас конфлікт між прокуратурою та НАБУ, що вилився у взаємні звинувачення й заяви про підозри, ставить ширше питання — про координацію між антикорупційними органами та наглядовими інстанціями. Для громадян практичний вимір цієї історії полягає в тому, наскільки швидко справи про корупцію в правоохоронній сфері доходять до суду й чи не перетворюються інституційні конфлікти на спосіб їх гальмувати.

Хто очолить Генеральну прокуратуру далі й як зміниться хід справи «Карфаген», наразі невідомо. Але сам факт звільнення засвідчує: політична відповідальність за ситуацію вже настала, і тепер увага зміщується до того, чи супроводжуватиметься вона відповідальністю юридичною.