Фіцо відмовився воювати за статтю 5 НАТО: що це означає для Альянсу

Під час виступу перед студентами та працівниками лікарні в Пряшові словацький прем'єр Роберт Фіцо фактично поставив під сумнів готовність своєї країни виконувати зобов'язання за 5 статтею Північноатлантичного договору. Він назвав ці гарантії «якоюсь 5 статтею» і дав зрозуміти, що не розуміє, від кого саме Альянс має захищатися. Упродовж усієї заяви Фіцо жодного разу не назвав Росію агресором чи джерелом військової загрози для Європи, натомість звинуватив європейських лідерів у войовничій риториці.

«Здається, що іноді з'являється тенденція підміняти нездатність вирішувати такі проблеми, як нелегальна міграція, конкурентоспроможність, високі ціни на енергоносії тим, що ми пропонуємо ось ці войовничі розмови: мовляв, давайте, давайте битися. Заради Бога, з ким ми хочемо битися? З ким?» — заявив Фіцо. За його словами, розмови про можливий конфлікт лише відволікають від реальних проблем, які не вміють вирішувати європейські уряди.

Стаття 5 — основа колективної оборони НАТО: напад на одного з 32 членів Альянсу вважається нападом на всіх, а кожна країна-учасниця зобов'язана допомогти постраждалому союзнику. Втім, характер цієї допомоги кожна держава визначає самостійно, і вона не обов'язково має бути військовою. За всю історію Альянсу статтю застосовували лише раз — після терактів у США 11 вересня 2001 року, коли допомога звелася до обміну розвідданими та патрулювання американського повітряного простору союзниками. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну НАТО посилило колективну оборону та збільшило Сили реагування, але саму статтю 5 не активувало, оскільки Україна не є членом Альянсу.

Заяви Фіцо — не поодинокий випадок. Раніше він виступав проти надання Україні допомоги від НАТО напередодні саміту Альянсу в Анкарі, заявляючи, що Словаччина не оплачуватиме військові витрати Києва. Також словацький прем'єр закликав Європу шукати «знавця російської душі» для переговорів із Путіним, наполягаючи на прямому діалозі Заходу з Кремлем. Водночас після зустрічі з Володимиром Зеленським у Єревані Фіцо підтримав вступ України до ЄС, хоча раніше неодноразово виступав проти цього.

Для НАТО такі заяви створюють подвійний виклик. З одного боку, вони підривають стримувальний ефект статті 5, адже публічний сумнів одного з членів у готовності колективно реагувати послаблює сигнал для потенційного агресора. З іншого — вони демонструють, що всередині Альянсу зростає різниця в сприйнятті загроз, і це ускладнює узгодження спільних рішень. Для Словаччини ж наслідки можуть бути практичними: від скорочення військової співпраці з партнерами до зменшення ваги країни в ухваленні рішень Альянсу.