Кремль забирає активи Auchan, Nestle та Leroy Merlin: що це означає

Володимир Путін підписав указ, за яким російські активи Auchan, Nestle та колишньої мережі Leroy Merlin переходять під управління акціонерного товариства «Л.Е.В. Менеджмент». Той самий управитель отримав контроль і над логістичними операторами FM Logistics, Bati Logistics та ТОВ «Ле Монлід». Формально йдеться про зміну керуючої компанії, а по суті — про примусове вилучення власності без згоди власників.

Ключова деталь — у самій структурі-отримувачі. «Л.Е.В. Менеджмент» зареєстрували в Москві лише у жовтні 2024 року, гендиректором записано Андрія Краюшкіна, а інформації про реальних бенефіціарів немає. Комерційної діяльності компанія не вела. Тобто активи великих міжнародних мереж передають підставній фірмі без історії, звітності та зрозумілого кола власників. Це стандартна схема: держава зберігає видимість правової процедури, але фактичний розпорядник залишається непрозорим і, найімовірніше, пов'язаним із владою.

Масштаб втрат для корпорацій суттєвий. Nestle працює в Росії з 1994 року і має там шість виробничих майданчиків; у 2021-му сукупний виторг чотирьох її основних російських юросіб сягав майже 30 млрд рублів. Auchan присутній на ринку з 2002 року — це приблизно 230 магазинів у сотні міст, а російська юрособа «Ашан» майже повністю належить французькій Sogepar. Leroy Merlin зайшла в РФ у 2004-му, після зміни власницької структури працювала під назвою «Лемана ПРО» і має 112 магазинів, 11 дарксторів та шість розподільчих центрів. У грудні 2023 року 99,99% російської юрособи «Ле Монлид» перейшли до компанії з ОАЕ Scenari Holding LP, а французька група Adeo зберегла міноритарну частку.

Для українського контексту тут важливий інший вимір. Усі три мережі роками відмовлялися йти з російського ринку, продовжували платити податки й наповнювати бюджет країни-агресора. Тепер цей бізнес забрали в них фактично безкоштовно. Це сигнал для тих, хто досі розраховує відсидітися в РФ: жодні інвестиції, домовленості чи багаторічна присутність не гарантують захисту власності, якщо Кремль вирішить інакше. Водночас сам факт вилучення не означає, що компанії зазнають покарання — радше вони втрачають те, що не захотіли залишити вчасно.

Підсумок: указ від 17 вересня — це не разовий випадок, а черговий крок у системній націоналізації чужого майна в Росії. Для міжнародного бізнесу це додатковий аргумент згортати присутність, а для України — нагадування, що компанії, які залишаються на російському ринку, зрештою ризикують втратити все і без жодної компенсації.