Банкова втрачає вплив: чому вказівки з Офісу президента більше не працюють

Останні тижні показали, що справа не лише в кар'єрі окремих чиновників. Уся вертикаль, яка донедавна орієнтувалася на Банкову та особисто на Володимира Зеленського, опинилася перед двома проблемами, які вийшли на поверхню саме зараз.

Перша — це стиль ухвалення рішень, за якого президент не бере на себе відповідальності за невдалі плани. Коли задум зривається, винним виявляється той, хто найзавзятіше його виконував. Журналіст Михайло Ткач у своєму відео порушив питання, чи діяв керівник Одеської ОДА Руслан Кравченко самостійно, оголошуючи війну антикорупційним органам, чи за вказівкою впливових осіб. За даними джерел у правоохоронних органах, про підготовку атаки на НАБУ і САП було відомо ще за тиждень до заяви про відставку Кравченка, і ця інформація не могла бути новиною для керівництва держави та голови президентської фракції Давида Арахамії. Йшлося про можливі підозри директору НАБУ Семену Кривоносу та керівнику САП Олександру Клименку. Коли план не спрацював, а Кравченко виїхав за кордон, Зеленський удав, ніби ніколи не мав наміру тиснути на антикорупційні органи. Схожий сценарій був і з Іриною Мудрою, яка за дорученням згори шукала заставу для фігурантів операції «Мідас», а згодом сама отримала підозру від НАБУ, втратила посаду заступниці керівника Офісу президента і вже три тижні не може зібрати 20 млн грн застави. Раніше відповідальність за законопроєкт №12414, що обмежував діяльність НАБУ і САП, переклали на парламент. Такий підхід не новий, але якщо колись плани зривалися зрідка, то тепер це стає системою.

Друга проблема — результативність самих НАБУ і САП. Голова парламентської ТСК з економічної безпеки Ярослав Железняк 13 вересня заявив, що політичні еліти перебувають у абсолютному страху. За його словами, всі, хто пов'язаний з держбюджетом, політикою чи бізнесом, не очікували, наскільки професійно бюро збирає інформацію і до кого може дотягнутися. Система увійшла в шок від глибини роботи детективів: фіксуються рух грошей, особисті діалоги, вказівки. Ілюзія «акуратно порішаємо» розбилася об якість доказової бази. Наслідок — параноя в кабінетах: топчиновники думають не про нові схеми, а про те, як непомітно з них зістрибнути. У приватних розмовах усі переконані, що довкола мікрофони, і демонстративно повторюють: «Тільки в межах закону». Історія з Кравченком додала ще одну підставу для параної: виконавча вертикаль побачила, що НАБУ і САП сильніші за Банкову у своєму колі питань. Сподівання приборкати їх виявилися не лише марними, а й шкідливими для кар'єри. Кілька спроб Зеленського вдарити по цих органах щоразу робили їх сильнішими, а його — слабшим.

У результаті система, що трималася на вказівках з Банкової, зависла. Слухатися Зеленського тепер будуть менше не лише тоді, коли його вказівки «неправильні», а й коли вони «правильні». Це не означає повної некерованості: у держкомпаніях слухають керівників, чиновники виконують рішення уряду, військові — накази командирів. Але вказівки з Офісу президента різко впали в ціні, хоча протягом семи років мали найвищу цінність. Примха Зеленського була вищою за закон, її поспішали виконувати уряд, парламентська більшість, СБУ, ДБР. Тепер це останнє, що вони поквапляться робити. Увечері 14 вересня президент випустив відео з вимогою до депутатів голосувати за закони, потрібні для західного фінансування. Замість домовлятися він диктує, а це не спонукає йти назустріч. Депутатам потрібні правила гри, а не вказівки, які змінюються на протилежні за день, як це було з антикорупційними законами: спершу їх не вносили до порядку денного, потім раптом внесли.

Реально депутати зараз більше зважатимуть на тих, хто відповідає за свої слова і з ким можна домовлятися. Передусім це уряд і особисто прем'єр-міністр Сергій Корецький, а також західні партнери, які вже безпосередньо залучені до законодавчого процесу. Погоджувальна рада 14 вересня пройшла за участі Корецького та послів країн G7 і ЄС. Голова фінансового комітету парламенту Данило Гетманцев за підсумками засідання зазначив, що посли отримали незабутнє враження від різноманіття бачень і стратегій, виглядали трохи приголомшеними, а прогнози щодо голосувань за більшість євроінтеграційних законів на тиждень песимістичні. Отже, три владні інституції — депутати, уряд і західні посли — намагаються домовитися про «закони в обмін на гроші». Банкової в цій формулі немає, Зеленського туди не кличуть. Він уміє спілкуватися лише вказівками, а новий трюк — прийти на погоджувальну раду і домовлятися з усіма гравцями про взаємні поступки, спільні дії та правила гри — йому не до снаги. Ймовірно, політичні домовленості будуть, але без нього.