Ландсбергіс: Україна стає центром європейської оборони, а Росія програє війну

Про перспективи переговорів Ландсбергіс висловився у Києві, куди приїхав на конференцію Yalta European Strategy, присвячену майбутньому України та європейській безпеці. За його словами, жодних ознак готовності Москви до миру немає, адже рішення ухвалює одна людина. «Для нього поразка в цій війні означає втрату, можливо, навіть власного життя», — сказав він про Путіна, додавши, що ескалація, якої в Європі лише очікують, насправді вже триває.

Найбільшу проблему американської дипломатії Ландсбергіс вбачає в тому, що Вашингтон тисне на жертву, а не на агресора. Таку стратегію, за його словами, вже випробовували в історії, і вона називається умиротворенням. Єдиний шлях змусити Путіна побачити глухий кут — максимальний тиск, але ознак готовності США до нього немає. Водночас він позитивно оцінив заяву Євросоюзу про те, що нав'язану угоду щодо України Європа не підтримає, хоча сам факт різного бачення безпеки свідчить про розкол у трансатлантичному альянсі.

Говорячи про європейську оборону, Ландсбергіс був стриманим. Він визнає окремі елементи стратегічного пробудження, але як про єдине ціле про Європу сказати не можна: поки Іспанія не обговорює витрати понад 2% ВВП, Північ, Балтія та Польща думають, як захищатися навіть без США. Складність у тому, що вся концепція оборони цих країн будувалася на статті 5 НАТО, і публічно обговорювати її відсутність політики бояться, щоб не прискорити відхід американців. «Європа перебуває під атакою з усіх боків. І зовсім не була до цього готова», — підсумував він.

Саме тут, на думку Ландсбергіса, відкривається можливість для України. Він переконаний, що вона — найбільш підготовлена країна до війни XXI століття, адже має доктринальне розуміння дронової війни, якого в Європі немає. Тому замість очікування членства в НАТО Україна могла б очолити паралельний безпековий формат із балтійськими, скандинавськими країнами, Польщею, Британією, Німеччиною та Румунією — за зразком Об'єднаних експедиційних сил під проводом Лондона. Натомість партнери могли б дати промислові потужності, полігони й капітал: європейські компанії вже шукають можливості для інвестування в оборону.

Окремо Ландсбергіс попередив про загрозу, яку Європа схильна недооцінювати. Термін «гібридні загрози», на його думку, лише прикриває нездатність реагувати: від фарби на стіні Росія перейшла до дронів у німецьких аеропортах, а відповідь не змінилася. Він змоделював можливий сценарій, коли Москва оголошує частину території Литви та Польщі «карантинною зоною» нібито через загрозу Калінінграду — без жодної зброї, лише заявою. На його думку, цей блеф треба викривати, а не сподіватися на союзників, які можуть бути зайняті в іншому місці.

Санкційну політику ЄС Ландсбергіс оцінює песимістично: інтереси країн розходяться, і Європа, ймовірно, вже досягла межі можливого. Найбільшою ж гарантією безпеки для України він називає далекобійну зброю — дрони, балістику й системи наведення. За його словами, Україна наростила виробництво з кількох тисяч дронів на рік до майже 10 мільйонів, і саме така суверенна сила, а не обіцянки союзників, здатна стримати Путіна.

Підсумок Ландсбергіса невтішний для Європи: він не бачить, що вона запобігає наступній війні, і вважає, що реформувати її змусить сама реальність. Водночас він упевнений, що Росія цю війну програє — питання лише в тому, де її змусять визнати поразку: поблизу Харкова, під Вільнюсом, Варшавою чи аж під Берліном.