Макрон на Сен-П'єр і Мікелон: що стоїть за суперечкою про французькі острови

Еммануель Макрон відвідав Сен-П'єр і Мікелон — невеликий французький архіпелаг поблизу канадського узбережжя. Мета поїздки була прямою: підтвердити, що ця територія залишається французькою. Коментуючи заяви американського президента, Макрон зазначив: «Ми не будемо це повторювати щоранку тільки тому, що у людей виникають дивні думки або вони висловлюють дивні речі». Крім символічного жесту, у візиті є й практичний вимір — у неділю на архіпелазі французький лідер зустрічається з прем'єр-міністром Канади Марком Карні.

Для Парижа ця зустріч має подвійне значення. По-перше, вона демонструє підтримку Оттави на тлі торговельної війни, яку адміністрація Трампа розгорнула проти Канади. По-друге, Франція шукає нові джерела енергоносіїв: через стрімке зростання цін на нафту, спричинене війною на Близькому Сході, Париж розраховує, що Канада зможе наростити експорт скрапленого газу до Європи. Це робить острови не лише символом суверенітету, а й зручним майданчиком для розмови про енергетику.

Контекст ширший, ніж одна поїздка. Марк Карні нещодавно побував у Страсбурзі, де закріпив зближення Канади з Європейським Союзом. У Вашингтоні це викликало різке невдоволення: Дональд Трамп пригрозив запровадити серйозні мита проти ЄС, якщо Канада отримає статус асоційованого члена європейського блоку. Канадський прем'єр у відповідь запевнив, що його країна не піддасться на шантаж.

Територіальні заяви Трампа не обмежуються Канадою. Він опублікував карту, на якій під американським прапором зображені Канада, Мексика, Гренландія, Ісландія та низка країн Карибського басейну. Це викликало реакцію в кількох державах: міністр закордонних справ Ісландії викликав посла США для пояснень, прем'єри Ісландії та Данії наголосили на неприпустимості зазіхань на суверенітет їхніх країн і Гренландії, а президентка Мексики Клаудія Шейнбаум заявила, що її країна є незалежною та суверенною. Раніше Трамп підписав указ про перейменування озера Онтаріо на озеро Америка, і Канада заявила, що не визнаватиме односторонню зміну назви водойми на кордоні двох країн.

Підсумок: демонстративний візит Макрона — це сигнал, що територіальні заяви Вашингтона в Європі сприймають не як риторику, а як тиск, на який доводиться відповідати. Для України цей сюжет важливий опосередковано: він показує, як торговельні та енергетичні інтереси дедалі тісніше переплітаються з питаннями суверенітету, і як союзники шукають нові формати співпраці попри тиск з боку США.