Олешки без їжі та світла: понад три місяці блокади перед холодною зимою

Останній раз продукти завозили до Олешок наприкінці травня 2026 року. Відтоді місто фактично відрізане від постачання: російська сторона не пропускає гуманітарні вантажі й не випускає людей. За різними оцінками, в самому місті залишається від 2 до 4 тисяч мешканців, а в усій Олешківській громаді, до якої входять 13 населених пунктів, — близько 6 тисяч людей, серед них 180 дітей.

Загострення почалося ще в грудні 2025 року, коли сніг закрив замінований шлях і почалися постійні підриви. Тоді люди ще розкопували затоплені підвали й діставали звідти консервацію, але тепер ці запаси вичерпалися. Влітку виживати допомагали власні городи, проте попереду — холодний сезон без світла й газу, і після завершення овочевого сезону становище стане ще критичнішим.

Про масштаб кризи свідчать розповіді самих мешканців. Жителька Олешок Галина розповіла, що харчується коржиком із води та борошна, а м'ясо востаннє їла на Новий рік. Ціни на місцевому базарі, за її словами, сягнули нереальних сум. Дорога з міста залишається смертельно небезпечною: вона щільно замінована й перебуває під постійним спостереженням дронів, тож спроба дістатися евакуаційного пункту може коштувати життя. Жінка знає про двох містянок, які загинули, йдучи по продукти до сусідньої Голої Пристані.

Українська сторона з весни веде перемовини з Росією про вивезення людей, але окупанти досі не підтвердили участь у гуманітарній операції. Вони не погоджуються ні на припинення вогню заради евакуації, ні на створення гуманітарного коридору — попри те що Олешки розташовані лише за кілька кілометрів від Херсона. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав партнерів домогтися негайного доступу до міста та відкриття гуманітарних коридорів.

Що це означає для людей і країни. Для мешканців Олешок блокада — це щоденний вибір між голодом і ризиком загинути на замінованій дорозі. Для України ж це питання, яке виходить за межі одного міста: без міжнародного тиску на Росію подібні гуманітарні блокади можуть повторюватися і в інших окупованих населених пунктах. Відсутність згоди на гуманітарний коридор фактично перетворює цивільне населення на заручника, а зима без тепла й електрики робитиме становище дедалі небезпечнішим із кожним тижнем.